Які документи необхідні для вступу до закордонного ВНЗ?

Журнал «Сучасна освіта» №7-8(80) 2011

В нашому житті все вирішують...папірці! І всупереч поширеній думці, це не тільки гроші. Якщо ви бажаєте вступити до закордонного університету, вам потрібно буде підготувати, правильно оформити та надати цілий пакет різноманітних документів. Саме на основі цих паперів прийматиметься рішення про ваше зарахування, тому, необхідно, щоб вони красномовно свідчили про те, що ви - достойний кандидат у студенти. Отже, які документи вам знадобляться? І як зробити, щоб вони справили приємне враження на приймальну комісію?
З чого почати?
За свідченнями бувальців, збір документів - це дуже копіткий і навіть марудний процес, бо якщо ви оформите якусь довідку не за тими правилами, які висуває до неї ВНЗ, або не встигнете відправити документи в означений термін, то все потрібно буде починати спочатку, але вже наступного навчального року. Тому потрібно бути готовим до чималого обсягу роботи і підійти до справи з усією можливою уважністю та педантизмом.
Кожний вищий навчальний заклад прагне бачити серед своїх студентів молодь, яка хоче і буде навчатися, а не просто просиджуватиме на лекціях штани, тож цілком логічно, що приймальна комісія особливу увагу звертає на рівень знань абітурієнта та його академічну успішність в школі/ВНЗ. Отже, перший документ, який необхідно підготувати для вступу - це атестат про повну загальну середню освіту.
Шкільний атестат повинен бути завірений апостилем у Міністерстві освіти і науки України і перекладений відповідною іноземною мовою. Апостиль - це спеціальний штамп, який засвідчує справжність документа про освіту. Процедура апостилювання займає близько 30 - 45 днів і за неї потрібно сплатити держмито у розмірі 51 гривні. Проте, якщо строки «піджимають», ви можете пришвидшити процес за 288 грн. і отримати штамп «день у день». Апостиль проставляється лише на оригіналах документів, якщо є вільне місце, або на окремому спеціальному аркуші, який прошивається разом з документом. Зараз штамп апостилю на документах про освіту вимагають США, Великобританія, Норвегія, Франція, Австралія, Японія, Польща та ще близько 100 країн.
Після того, як ви «проштампували» документи апостилем, їх потрібно перекласти мовою тієї країни, де ви збираєтесь навчатися. Переклад завіряється нотаріусом, після чого переклад також засвідчується апостилем, але вже у Міністерстві юстиції. Деякі країни, наприклад Франція і Чехія, вимагають, щоб переклад робили лише уповноважені присяжні перекладачі, які працюють в консульствах та посольствах. Тож, цей момент варто прояснити заздалегідь.
Зарахування українських абітурієнтів у деяких іноземних університетах (наприклад, польських) відбувається на підставі конкурсу шкільних атестатів. Тож, чим більший середній бал атестату, тим більше шансів стати студентом. А от результати зовнішнього незалежного оцінювання за кордоном не беруться до уваги!
Але до більшості закордонних ВНЗ потрапити можна лише після того, як успішно провчився 1 - 2 курси у вітчизняній Альма-матер, тому окрім шкільного атестату потрібно буде надати ще й довідку про навчання в українському виші, а також транскрипт.
Транскрипт - це виписка із заліково-екзаменаційної відомості або залікової книжки,  в якій вказують всі дисципліни, які ви встигли пройти, кількість годин, які були відведені на їх вивчення та оцінки, які ви отримали у підсумку. Також іноді просять зазначити, які іспити та заліки ви складали. Транскрипт оформлюється у вигляді таблиці, тому він чимось нагадує шкільний табель. Його також необхідно перекласти іноземною мовою і завірити в деканаті підписом та печаткою декана або ректора з зазначенням їх контактних даних. Справа в тому, що закордонні виші дійсно перевіряють біографії приїжджих абітурієнтів і телефонують за вказаними в документах номерами, щоб поставити кілька питань про майбутнього студента.
Для вступу до закордонного ВНЗ знадобляться листи-рекомендації від викладачів. Зазвичай вистачає 2 - 3 листа. Вони можуть значно підвищити шанси вступника на зарахування, якщо характеризують студента не шаблонними фразами, а змальовують його індивідуальні якості та особисті успіхи в навчанні. Головне тут - конкретика. Листи пишуться у вільній формі, але краще уникати «води», заяложених, стандартних фраз, типу «працьовитий, відповідальний, соціально мобільний». Ліпше розказати, в яких наукових заходах студент брав участь, чого він встиг досягти, до чого прагне тощо. Рекомендаційний лист може скласти і сам студент, бо хто як не він знає свої сильні сторони та риси характеру і зможе їх вигідно «подати». Але при цьому потрібно ознайомити викладачів з текстом листів і заручитися їх підтримкою, бо кожна рекомендація має бути підписана педагогом і містити його контактну інформацію. Лист не повинен бути довшим за сторінку формату А4, акцент в ньому слід робити не на кількості речень, а на якості інформації, яка повинна давати чітку картину про творчий та науковий потенціал абітурієнта.
Продовження (про мотиваційний лист, сертифікати про знання мов, довідники про фінансовий стан та інше) читайте в наступному номері...

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.