s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Летопись Османська імперія: держава, підпорядкована релігії

Османська імперія: держава, підпорядкована релігії

Журнал «Сучасна освіта» №9(81) 2011
Османська імперія - держава, що будучи невеличким незалежним тюркським князівством, заснованим наприкінці ХІІІ століття, розгорнула «священну війну» проти невірних і таким чином поступово перетворилася на могутнє військово-феодальне утворення, що проіснувало шість століть. У період свого розквіту в XVI-XVII століттях Османська імперія включала Анатолію (сучасна Туреччина), Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів та прилеглі до нього з півночі землі Європи, а однією з найвизначніших подій в історії цієї держави стало завоювання Візантії.
Школи-медресе

Розвиток освіти в Османській імперії відбувався під значним впливом релігії - метою навчання було пізнання Бога. Відповідні знання учні могли отримати в медресе - школах, що відкривалися, як правило, при мечетях. Ці навчальні заклади існували за рахунок вакфу (рухомого та нерухомого майна, доходи від якого йшли на релігійні та доброчинні цілі) й були складовою єдиного комплексу разом із мечеттю, притулками та іншими благодійними закладами. Інакше кажучи - медресе були самоврядним відділом у структурі вакфу. Викладачів медресе називали мюдерріс.
Перше османське медресе було засноване у 1331 році. Пізніше, після завоювання Стамбула, османський султан Мегмед Завойовник обернув вісім церков на медресе для восьми славетних вчених того часу, а побудувавши у 1463-1470 роках Мечеть Фатіх, заснував навколо неї ще вісім медресе, відданих, у свою чергу, кожне іншим вченим.
Загалом османські медресе поділялися на дві великі категорії - харіч, що давали знання з арабської мови та інтелектуальних наук, і дахіль, де вивчалися релігійні науки. У XVI ст. один з найвеличніших османських султанів Сулейман І Пишний вніс важливі зміни в ієрархію медресе. Навколо мечеті, яку він збудував у Стамбулі у 1550-1556 роках, було відкрито чотири загальних медресе і два спеціалізованих - для вивчення науки про традиції Пророка та медицини. Падишах надав цим закладам найвищого рангу.
Сулейман І в цілому розвинув систему освітньої підготовки мусульманського духівництва. За час його правління зросла кількість початкових шкіл, де діти могли навчитися читанню, письму та фундаментальним принципам ісламу. Згодом за бажання та наявності здібностей учні могли продовжити навчання у вищих медресе - правових школах університетського рівня.
Найстарішим та найпрестижнішим університетом Туреччини і одним із 10 перших заснованих в Європі є Стамбульський університет, побудований за наказом Мегмеда Завойовника у 1453 році. Проте існує думка, що історія цього вищого навчального закладу починається значно раніше - у 1321 році. Фундаментом Стамбульського університету та чотирьох його тодішніх факультетів був комплекс споруд навколо Мечеті Фатіх. Також були побудовані медресе імені Сулеймана Пишного, Селіма Грізного та Баязида Святого, в кожному з яких викладалися право, література, теологія та природничі науки. До ХХ ст. університет залишався вищою мусульманською школою та називався Дарюлфюнун (Будинок наук), а після проголошення Турецької Республіки у 1923 році був реорганізований і став світським освітнім закладом. За минулі століття університет зазнав численних змін. Незмінною залишалася лише його першість у науковій сфері.

Улеми: богослови й судді
Зі стін медресе виходили улеми (у перекладі з арабської слово «ілм» означає «знання») - знавці богослов’я, історико-релігійного переказу та етичних норм ісламу, як теоретики, так і практичні діячі в галузі традиційних форм освіти, судочинства на основі шаріату та виконання обрядів. Цікаво, що улемами називали лише тих осіб, що відрізнялися своєю освітою та вченістю.
Улеми відігравали роль і тлумачів, і виконавців ісламського права. Зокрема, муфтії виконували обов’язки перших - були богословами-правознавцями, яким надавалося право вирішували спірні питання, а кадії виконували обов’язки других - були духовними суддями. Кадій зазвичай очолював адміністративно-судовий округ, що називався каза, де він здійснював судочинство, стежив за виконанням приписів верховної влади місцевими чиновниками. Залежно від присвоєного рангу кадії отримували платню 500, 300, 150 та 60-70 акче (маленьких срібних монет). Крім того, вони самостійно стягували збори з населення за різноманітні юридичні акти, складання і засвідчення паперів.
За мусульманською теорією світська влада в державі була лише знаряддям для впровадження шаріату, тому улеми розглядали її як підпорядковану і робили все можливе, аби втілити цей постулат в життя. Щоб стати улемом, людина спочатку повинна була вивчати науки, тобто набувати знань, необхідних для правильного розуміння Корану. Згодом один з улемів мав підтвердити компетентність учня.
Поступово в Османській імперії сформувалися ієрархія улемів та відповідна система службових підвищень. Випускники медресе могли стати як кадіями невеличких містечок, так і старшими кадіями, що досягали найвищих посад на релігійній та правничій службі. Також існувала перспектива стати кадієм Стамбула, а потім і кадіаскером - верховним суддею, що стояв над кадіями в провінції. Так, кадіаскери Румелії та Анатолії, кадій Стамбула і кадій восьми найвизначніших міст були улемами вищого рангу.
Титул вищої посадової особи мав назву шейх-уль-іслам. Він присвоювався провідним богословам, які досконало знали ісламську правову традицію і могли застосовувати релігійні норми до випадків, які раніше не трактувалися. Шейх-уль-іслам займав особливе місце в ісламському світі. До його обов’язків входило видання фетв - письмових обґрунтованих загальновизнаними авторитетами відповідей на будь-які проблеми, що підпадали під дію шаріату. Окремі дослідники порівнювали титул шейх-уль-іслама із титулом Папи. Разом з тим в Османській імперії право призначати або знімати з посади улемів залишалося у султана, який був проводирем ісламської громади, та його великого везіра - особи, що очолювала уряд (Порту) та державну раду (Диван).
Османські улеми подорожували до інших країн з тим, щоб завершити свою освіту під керівництвом великих вчених. Наприклад, для вивчення юриспруденції вони їхали до Єгипту та Персії, а для здобуття знань з математики - до Самарканду.

Мовні запозичення
Своєрідною є історія османської мови. Літературна мова Османської імперії, незважаючи на те, що була тюркською в своїй основі, приблизно на 80% складалася з арабських та персидських слів. У цьому немає нічого дивного, адже в середні віки арабська мова була мовою релігії, науки, школи та адміністрації, а персидська (фарсі) справила свій вплив через високорозвинену художню літературу.
До середини ХІХ століття османська мова досить сильно відрізнялася від турецьких діалектів - вона містила не тільки окремі арабські та персидські лексичні елементи, а цілі синтаксичні конструкції. І лише пізніше, із середини ХІХ століття, почала складатися так звана новоосманська мова, що була більш наближеною до розмовного стилю та містила вже запозичення із західноєвропейських мов. Наприклад, італійська лексика проникала в турецьку мову завдяки розвитку торгівлі та мореплавства, а французька - через відкриття у Стамбулі шкіл, в яких викладання велося цією мовою. Загалом у формуванні словника сучасної турецької мови свою роль відіграли грецька, англійська, німецька, вірменська, албанська, угорська, румунська, російська мови.
Історія боротьби за «очищення» турецької мови почалася ще у XVI столітті, отримавши потужний розвиток за часів правління Мустафи Кемаля Ататюрка - першого президента Турецької Республіки - із заснуванням у 1932 році Турецького лінгвістичного товариства (яке, до речі, активно діє і сьогодні). У цей час боротьба за «очищення» турецької мови від запозичень набуває характеру пуризму - напряму в мовній політиці, призначеного для усунення неорганічних іншомовних елементів. Було проведено реформу, що мала на меті розвиток мови, здатної самостійно обслуговувати науку, техніку, мистецтво. У своєму зверненні до народу Мустафа Кемаль Ататюрк сказав: «Мої друзі! Наша багата гармонійна мова зможе виразити себе новими турецькими буквами. Ми повинні звільнитися від незрозумілих знаків, які протягом століть тримали наші уми в залізних лещатах. Ми повинні швидко вивчити нові турецькі букви». Таким чином, було проведено багаторічну кампанію «очищення» турецької мови від іншомовної лексики - науковці готували та публікували списки арабських та перських слів, яких слід було позбутися, складали «суто турецькі» словники, беручи за основу діалекти, інші тюркські мови, стародавні тексти, створювали багато неологізмів.
Звісно, як і будь-які суспільні зміни, мовна реформа, проведена в Туреччині, призвела не лише до позитивних, але й до небажаних наслідків у вигляді проявів крайнього пуризму та непорозумінь між поколіннями, що, по суті, використовували різні слова у мові. Однак турецький досвід є дуже цікавим - це приклад формування самосвідомості нації, дотримання послідовності у здійсненні реформ.

Підготувала Олена Нефедова

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

БЕЗКОШТОВНА ПІДПИСКА
Безкоштовно підписуйтесь на журнал «Сучасна освіта». Ми обов'язково надішлемо посилання по виходу видання, щоб ви могли завантажити журнал і читати онлайн.
Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!