s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Гость номера Акторка Ірма Вітовська: «Падати на сцені - то гарна прикмета!»

Акторка Ірма Вітовська: «Падати на сцені - то гарна прикмета!»

Журнал «Сучасна освіта» №12(74) 2010

Невдячні глядачі, на переконання багатьох артистів - це справжнє горе. Але молода, втім вже добре відома українському загалові, акторка театру і кіно, з якою в мене відбулася розмова, притримується іншої думки. За її словами, немає вдячної або невдячної публіки, є наївні артисти, які забувають, що головне у професії - не овації, квіти, гроші та лімузини, а можливість творити і реалізовувати свій талант. Адже акторство - справа, взагалі-то, ризикована і мало оплачувана, перш за все, тому, що твій талант і працездатність ще не гарантують успіху і визнання. Про таємниці та специфіку професії, про необхідність балансувати на межі між роботою і  безробіттям, високими заробітками і безгрошів’ям, мистецтвом і комерцією, популярністю і забуттям нам розповіла лицедійка Молодого театру - Ірма Вітовська.
- Ірмо, розкажіть, будь ласка, про те, як ви потрапили до складу Київського академічного Молодого театру, адже ви закінчили Львівський державний музичний інститут. Як “вливалися” до колективу?

-  О-о, було дуже прикольно (сміється). По-перше, усі мої колеги з Молодого театру були студентами Київського національного університету театру і кіно, трималися “особнячком”, а я приїхала зі Львова. Хто така, звідкіля? Вони мене не знали. Хоча наш курс - курс Богдана Козака - об’їздив майже всю Європу, ми грали на багатьох студентських фестивалях різних молодіжних театрів, а до Києва ніяк не могли дібратися, все відкладали на потім. Виступили тут у 1998 році на фестивалі “Березіль”, взяли перше місце і Станіслав Анатолійович Мойсеєв, керівник Молодого театру, запримітив мене і запросив до себе. Але прослуховування, як це робиться зазвичай, я не проходила. Тому в театрі до мене поставились трохи насторожено, довго приглядались, вважали мене “блатною” (посміхається). Бо їх ставили на казки, а мене одразу на дорослу виставу. Але в казочках я також встигла пограти, потім з усіма роззнайомилася, потоваришувала і здружилася. До речі, інститут я закінчувала за спеціальністю “Актриса драматичного театру” - це я говорю, щоб ви не дивувались, як випускниця, по суті, консерваторії опинилася в театрі.

- Де і як ви проходили “бойове хрещення”? Чи правда, що перший вихід на сцену рідко коли обходиться без смішних випадків і курйозів?

- Дебютувала я у Львові на сцені театру Марії Заньковецької у п’єсі “Мадам Боварі”, режисером-постановником якої була Алла Бабенко. Перше моє падіння, спідниця на голові - все відбулося на цій сцені (сміється). Пам’ятаю, якось Федір Стригун, наш художній ке-рівник, ставив “Шаріку” Я. Барнича - стару, популярну, але зараз майже забуту виставу 30-х років про січових стрільців. І мені дали дві репліки: потрібно було вийти у певний момент і сказати “Ой, які славні вояки!” чи щось таке. І от я вибігаю - у пишній національній спідниці, така гарна і жвава - підсковзуюся (а там була дуже слизька підлога) і... проїжджаю між ногами у вояків. Ви це можете собі уявити? Ганьба! За кулісами я так плакала, ревіла, гадала, що для мене все скінчено! Але до мене підійшла одна з корифеїв театру і сказала, що це дуже гарна прикмета - падати на сцені.

- Після надзвичайно успішного серіалу “Леся + Рома”, де ви знімалися в головній ролі, за вами закріпилося амплуа комедійної актриси. А в якому амплуа ви відчуваєте себе найбільш гармонійно?

- Насправді, діапазон ролей, які я можу грати, надзвичайно великий. Як охарактеризували мене на сайті Молодого: “Від інженю-кокет до характерної глибокої драматичної актриси”. У мене були і драматичні, і трагіко-драматичні персонажі. Я дуже люблю жанр абсурду, гротеску - “Маринований аристократ”, “Четверта сестра”, “Хороводи любові”. Мені цей матеріал близький. Мені подобається психологічний театр, гіперреалізм, абсурдові речі.

- Більшості акторів не подобається питання про найулюбленішу роль, адже вибрати таку зі свого репертуару досить важко. Але чи є у вас роль, яка вам особливо близька?

- Мабуть, улюблених і не дуже ролей, справді немає. Є серед них “калічки”, є хороші і красиві. Але кожну любиш все одно, бо є такі, що даються великою “кров’ю” або через подолання внутрішнього супротиву, небажання. Бо в інституті ти граєш найкращі зразки світової драматургії - Чехова, Шекспіра, а приходиш в театр - і мусиш пройти курс “молодого бійця” - пограти перший рік білочок, зайчиків у казочках, а хочеться шекспірівських пристрастей. Всі молоді актори проходять через це. В мене цей період завершився у 2000 році номінацією на “Київську пектораль” за роль Русалоньки в однойменній казці та визнанням в театральних колах. Далі пішли серйозніші ролі.

- Що потрібно робити, для того щоб зніматися у фільмах, серіалах? Ходити на кастинги, пропонувати свою кандидатуру режисерам, якось діяти?

- Можна ходити на кастинги. Це гарний вихід і, до речі, багато акторів так і роблять. Але я не ходжу на кастинги, мабуть, тому що я не вмію просити. Одна справа, коли мене кличуть, запрошують і довіряють, тоді я з радістю і вдячністю відпрацьовую 24 години на добу і викладаюся на всі сто, але самій дзвонити і просити-клянчити, цього я не можу. Я сиджу і чекаю. Звісно, можна прочекати довго, але коли режисер пропонує твою кандидатуру продюсерові й наполягає на ній, то стає зрозумілим, що зійшлися на тобі, не тому що ти просив цю роль, а тому що ти, за думкою режисера, найкраще підходиш на неї. І це не може не тішити.

- Ви гарно справляєтесь з обов’язками телеведучої шоу “Народна зірка”...

От давайте говорити відверто: я вписуюсь у це шоу настільки, наскільки народ засумував за Лесею. Люди дивляться продовження “Лесі + Роми”: Леська поперлася на телебачення. Леся - класичний образ “женщіни” із анекдоту, вона любить глянцеві журнали, розмовляє суржиком, може ляпнути якусь непристойність або вульгарність в ефірі, одягти відро на голову, вичудити що завгодно, така собі карикатурна “хароша дєвочка”. В шоу експлуатувався вже добре знайомий серіальний образ.

- Складається враження, що вам не до душі те, що у вас бачать лише Лесю, і що ви намагаєтесь вирватися з образу смішної, трохи недалекої, чудакуватої Лесі. Тоді чому ви згодилися вести шоу в такому амплуа?

-  Пішла я туди не через те, що у мене були великі творчі плани щодо цього проекту. Якщо бути чесною до кінця: мені були потрібні робота і гроші. Адже все це відбувалося як раз під час кризи. Але шкода, що окрім “Лесі + Роми”, у нас немає свого продукту, своїх серіалів за творами, наприклад, Марійки Матіос або Оксани Забужко. Адже, у своїй державі мені б дуже хоті-лося працювати рідною мовою з сучасною українською літературою, яка визнана і перекладена по всьому світові й лише у нас, на жаль, вважається чимось не вартим уваги.

- В майбутньому ви плануєте продовжити працювати телеведучою?

- Не знаю. На телебаченні потрібно уміти “тягнути одіяло” на себе і жорстко контролювати процес. Режисер кричить тобі в навушник: “Все! Досить! Переходь до іншого питання!”, а я не можу перебити співрозмовника! Ну як же так! Він же “солірує”.  

- Чому, на вашу думку, в одного й того самого актора деякі персонажі, яких він грає, “западають” в душу глядачам і запам’ятовуються, а інші його персонажі - ні? Наприклад, та ж сама Леся з серіалу “Леся + Рома” стала улюбленицею публіки, а Люба, яку ви грали в серіалі “Янгол-охоронець”, не закарбувалася в пам’яті?

- Ну, Леся - то було наше, своє, рідне, а “Янгол-охоронець” - чергове “мило”. Такі персонажі, як Люба, просто “розклоновані” на телебаченні. Люся, Маша, Соня... Намагаюся знайти в них щось своє, але всі ці серіали, найчастіше, з категорії “приходяще-уходяще”. Їх дуже люблять бабуні, але на зміну одному одразу приходить інший, і бабуні вже й не згадають, що вони дивились минулого тижня.

- А чому ж тоді ви берете участь в зйомках такого “мила”?

- Гроші.

- Як відверто!

- А чому я маю брехати? Є режисери, в яких я згодна працювати і за невеликі гроші. Особливо, якщо мені дадуть цікаву, психологічну роль, наприклад, людини на дні. Давно мрію про таку. Чому йдемо в серіали? Бо ми там маємо змогу заробити. В театрі, будете сміятися, у мене зарплата - 2000 грн. Я вважаю, що про це потрібно казати, особливо, щоб молодь, яка планує піти в акторську професію, це знала і розуміла. Бо вони гадають, що акторство - це лімузини і високі гонорари. Але в реальності все набагато прозаїчніше.

- Окрім спектаклів у театрі і зйомок в кіно, ви також брали участь в озвучуванні різних мультфільмів. З чого почалася ваша робота над мультфільмами?

- Озвучкою займаюся вже не перший рік, співпрацюю зі студіями “Пілот” і “Автор”. А власне професійний дубляж я робила для мультфільму “Вольт” в 2008 році. Це була роль кицьки Маркізи. Я дуже пишаюся цією роботою. Це одна з тих робіт, про які я можу бити себе кулаком в груди і казати, що все зроблено бездоганно. Мені дуже подобається дубляж! Дуже! Я вважаю, що через професійний, гарний дубляж мультфільмів дітей можна “присадити” на рідну мову краще, ніж на уроках в школі.

- Ірмо, щоб ви побажали читачам нашого журналу, особливо тим, хто планує вступати до театральних ВНЗ?

- Тільки та професія, займаючись якою, ви готові “жебрувати”, в кінцевому результаті принесе вам все - славу, гроші, визнання. Якщо ж ви йдете в професію заради зовнішнього блиску і бажання бути на обкладинках журналів, то навряд чи ви досягнете успі-ху. Треба йти в актори, лише тоді, коли ви не можете не грати!
Молоді раджу багато читати! В нас є чудові автори - Андрухович, Забужко, Курков, Матіос, Жадан. Лише та нація, яка читає, має перспективи і майбутнє!

 Підготувала Надія Бучнєва

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.

 

 

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

БЕЗКОШТОВНА ПІДПИСКА
Безкоштовно підписуйтесь на журнал «Сучасна освіта». Ми обов'язково надішлемо посилання по виходу видання, щоб ви могли завантажити журнал і читати онлайн.
Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!