ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА КОРДОНОМ

Журнал «Сучасна освіта» №5(88) 2012

Щоб прийняти рішення про те, чи варто їхати навчатися за кордон, необхідно зрозуміти основи закордонної освітньої моделі, її відмінності від вітчизняної. Хоча у всіх країнах є своя специфіка, можна говорити про певний набір базових принципів, які формують характерні риси всієї системи. Особливо вони помітні в англосаксонській моделі, яка склалася у Великобританії, а потім була запозичена усіма іншими англомовними країнами.
Система освіти закордонних країн
1. Початкова школа. Обов’язкова базова освіта; тривалість навчання - 6-7 років.
2. Середня школа і старша середня школа. З’являється варіативність, учень вибирає потрібну йому спеціалізацію - 5-6 років. Останні кілька класів - поглиблена підготовка до вступу в університет.
3. Коледжі різних типів (Соmmunity Соlleges, Соlleges оf Further Education, Polytechnics, Institutes of Technology та ін.) В основному, пропонують програми професійної підготовки. Проте на їх базі реалізуються також підготовчі (Foundation Courses) і бакалаврські програми.
4. Університети та прирівняні до них за статусом навчальні заклади. Присвоюють ступені бакалавра, магістра та доктора наук. На їх базі здійснюється також післядипломна освіта (сертифікати, дипломи) і ведуться наукові дослідження.

Англосаксонська модель пропонує три ступені:
- бакалавр (3 - 4 роки);
- магістр (1 - 2 роки);
- доктор наук (3 - 4 роки).

Назва ступеня і тривалість навчання залежить від спеціальності, яка вивчається, як правило, навчання медицині, ветеринарній справі, архітектурі, інженерній справі на бакалаврському рівні триває довше - від п’яти до семи років.
Після отримання ступеня Bachelor of Arts / Science розпочинається так званий “післядипломний рівень” (Postgraduate level). Його основа - магістерські програми, що ведуть до отримання ступенів Master of Arts / Science. Їх доповнюють варіанти підвищення кваліфікації з отриманням Postgraduate Certificate або Postgraduate Diploma.
Вищою академічною кваліфікацією вважається докторська ступінь Doctor of Philosophy, PhD.
Закордонна освіта відрізняється від вітчизняної фокусністю, більш раннім і поглибленим вивченням предметів обраної спеціалізації. Можливість її вибору забезпечується вже в старших класах середньої школи.
Саме навчання носить більш прикладний характер, з акцентом на формування необхідних навичок і вмінь. Це виражається в порівняно меншій питомій вазі базових дисциплін та більшій кількості  предметів спеціалізації. Вітчизняна програма в цілому грунтовніша, вона формує широту кругозору, а за кордоном багато предметів (наприклад, історія та література) вивчаються фрагментарно, окремими періодами і творами. Інші предмети і зовсім вивчаються лише за вибором. Зате студенти регулярно проходять практику, виконують проекти, беруть участь в дослідженнях.
Якщо повернутися до академічної підготовки, то має місце більша, ніж у вітчизняній практиці орієнтація на дискусійне обговорення навчального матеріалу (з викладачем, однокурсниками), на формулювання власної точки зору. В аудиторіях панує так званий “сократівський метод”, що припускає свободу діалогу в ході лекції.
Якщо у нас на лекції викладач розкриває студентам значення конкретних правил і положень, то за кордоном він просто підштовхує студентів до того, щоб вони самі розкривали значення цих правил та положень. Мається на увазі, що до кожної лекції студенти вже вивчили відповідний матеріал.
У порівнянні з вітчизняними стандартами аудиторне навантаження нижче. Акцент робиться на самостійну роботу (ознайомлення з підручниками і посібниками, написання письмових робіт, підготовку доповідей). Наприклад, до кожної лекції треба прочитати 50-80 сторінок тексту, відзначити для себе ключові моменти і т. д.
За формою заняття варіюються від лекцій для декількох сотень студентів до семінарів, в яких беруть участь лише 10-20 студентів. Практикується групова робота.
У більшості навчальних закладів академічний рік складається з двох семестрів. Але є й такі, де він розбивається на триместри або навіть на чотири навчальних періоди (напівсеместри).
Оцінки базуються на активності участі в аудиторних заняттях (студенти повинні брати участь в дискусіях, особливо на семінарах); результатах тестів, письмових робіт і “контрольних опитувань” протягом семестру; результатах підсумкового іспиту. Іспити в більшості випадків проводяться в письмовій формі. Для дотримання об’єктивності роботи здаються не під прізвищами, а під умовними номерами.

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.