Освіта в Індії: розмаїття програм за міжнародними стандартами

Індія - країна, схожа на окремий континент. Красива природа, клімат, що варіюється, різні мови, культури, виклики часу, труднощі і їх подолання - така Неймовірна Індія, країна-приклад єдності в різноманітті. Взяти хоча б їжу: якщо в північноіндійських університетських їдальнях ви знайдете коржі парата, самсу, солодощі, яєчні рулети і локшину, то в буфетах університетів Південної Індії вас чекають ідлі (пиріжки з рисового або сочевичного борошна), пончики вада, млинчики доса і солодко-солоний сніданок на основі манної крупи, званий чау-чау бхат - але і той, і інший варіанти студентського харчування належать до індійської кухні.

А що сказати про розумову їжу? Враження від індійських міст з інтелектуальною начинкою - створюється теж різне.
Стародавній університетський центр Таксіла (або Такшашіла): тут вперше виконали епос "Махабхарата ", це було задовго до настання нашої ери.
Шантінікетан - невелике містечко, в якому в 1901 році письменник Рабіндранат Тагор створив ідеальну школу Патха Бхавана.
І нарешті, Бангалор (Бенгалуру) - Силіконова долина Індії, знаменита розвиненою IT- галуззю і повна науково-дослідних інститутів і високотехнологічних компаній; університет Бангалора взаємодіє з півтисячею коледжів, а число його студентів досягає 300 тисяч.
Очевидно, що при всій своїй несхожості ці та інші населені пункти однієї і тієї ж країни дотримуються єдиної лінії - вперед, до знань!

Трансформація освіти: від філософії до математики

Індія пройшла через різні періоди свого розвитку. Але споконвіку найважливішу роль в ній відігравала філософія, нехай то роздуми ченців або прагматичні тренди, ідеї звільнення людини або порятунку всього людства. Індія - це земля людей з світоглядом. Очевидно: освіта в ній не могла мати вигляд дуже вже приземленої.
Школи в стародавній Індії мали назву гурукула. Система гурукул, що розташовувалися у вчительських будинках або монастирях, була індуїстською, і вчитель передавав учням знання про релігії, філософії, літературу, мистецтво управління державою, медицину, астрологію та історію. І все це безкоштовно. Лише після закінчення навчання вітався добровільний внесок - гуру - Дакшіна, щоб віддячити педагогу.

Гурукули з'явилися ще в період ведійської цивілізації, яка знаменує початок індійської культури, літератури і науки. Індійці того часу вже прагнули до наукового прогресу, а для дітей і підлітків вони визначали особливий період підготовки до подібних подвигів - він називався Брахмачар'я, - тоді як в історії багатьох інших країн його заміняла в кращому випадку пора ремісничого учнівства.
Приклад Індії показує, що нації може бути необхідна філософія освіти. Адже що таке освіта? У класичному індійському уявленні це трансформація людського буття, це звільнення розуму, яке серед побутових турбот допомагає пам'ятати про вищу мету, поступитися егоїстичними ілюзіями заради включеності в життя, відійти від вузького мислення до мислення універсального. А ось "освіта", яка не бере до уваги сенс життя і відчуття його повноти, це і не освіта зовсім.
Правда, британські колонізатори Індії думали по-іншому. Сучасну шкільну систему в Індію приніс лорд Томас Бебінгтон Маколей в 30-ті роки XIX століття. І навчальну програму обмежили - якщо математику залишили, то філософію визнали непотрібною.
Втім, колоніальний період індійської історії залишився в минулому. І духовні істини врівноважуються з точними знаннями вже іншими способами. У 1945 році, за декілька років до здобуття країною незалежності, була створена Всеіндійська рада з технічної освіти, яка планує і координує розвиток цього напряму - як показують досягнення індійських фахівців у всьому світі, дуже успішно.

Універсальний підхід

Індійські університети пропонують широкий спектр курсів, а сама Індія поступається за розмахом системі освіти тільки США і Китаю. Нічого принципово нового: стародавні трактати, створені в цій країні, вже охоплювали астрономію і математику, хірургію і металургію, танці та живопис, бухгалтерію і скульптуру, тваринництво і право, протиотрути і мистецтво знаходження захованих скарбів. Відична освіта навчала складати вірші, лікувати лихоманку, кашель або облисіння і грамотно реагувати на укус змії.

Індія завжди прагнула виховати універсальну людину, яка розуміє, що таке світ, краса, традиція, процвітання і досконалість. Індійці віддані справі в різних галузях науки, що їх цікавлять. Вони охоплені захопленням творчості і рішучістю виконувати свою роботу. (До речі, саме від слова зі значенням "робота" і виникає знамените санскритське поняття карма). А індійські студенти, коли в університетах планується культурна програма, спортивне свято або конференція, намагаються взяти підготовку та реалізацію подібного проекту повністю на себе - від початку і до кінця. Вони схильні до співпраці, вільно мислять, це культурні люди.

Дечому студентів навчила і глобалізація: вони стали більш креативними і амбітними, ніж колись, а їх кар'єра швидко йде в гору завдяки Інтернету. Студенти намагаються бути в курсі найсвіжіших новин, створюючи акаунти в соціальних мережах і користуючись іншими віртуальними ресурсами.

Вищі навчальні заклади

Найстаршим навчальним закладом університетського типу в Індії вважається університет Наланда, створений в V столітті н. е. Це найменування, яке стало легендарним, сьогодні відроджується: однойменний ВНЗ "відновлює" свої заняття в 2014 році.
Індійський інститут науки, ряд Індійських технологічних інститутів і Індійських інститутів управління, Національний технологічний інститут, Інститут технології та науки Моди і Інститут технології та науки Бірла, університет Анна, університет Джавахарлала Неру і інші ВНЗ завдяки рівню освіти, яку вони пропонують, володіють світовою популярністю.

В Індії одні університети мають Всеіндійське значення, а інші представляють собою організації, що пропонують вищу освіту в тому чи іншому штаті (така практика почалася в 1857 році). Серед останніх можна назвати, наприклад, університети Мумбаї, Мадраса (це стара назва міста Ченнаї) і Калькутти. Університети штатів курирують діяльність численних коледжів у маленьких містечках - втім, подібні коледжі здатні навіть на те, щоб пропонувати програми PhD.
Є в індійській освіті і цілий список deemed - університетів - ВНЗ, що отримали спеціальне визнання і автономію. Серед них - Інститут математичних наук в Ченнаї, Інститут сільського господарства, технології і наук Сема Хіггінботтома в Аллахабаді та інші.
Також, як зрозуміло з вищесказаного, в Індії чимало навчальних інститутів, які не є університетами.
Віртуальні університети з'являються сьогодні в усьому світі. Ця тенденція торкнулася і Індії. Так, університет Мадраса відкрив Віртуальний університет у партнерстві з університетами Мумбаї, Калькутти і не тільки з ними. Також встановлені партнерські відносини між університетами Індії та інших країн для реалізації віртуальних навчальних програм. Багато індійських університів та викладачі діляться безкоштовними лекціями в рамках NPTEL - The National Programme on Technology Enhanced Learning, програми співробітництва в галузі інженерної освіти, яка підтримується урядом.

Дистанційне навчання і відкрита освіта також дуже розвинені. Показовий приклад - Національний відкритий університет Індіри Ганді (IGNOU), найбільший в світі за кількістю студентів, їх тут налічується приблизно 4 мільйони, і вони проживають в різних країнах.
В системі гурукул кожен, хто хотів вчитися, йшов у будинок гуру і просив про те, щоб його вчили. Якщо гуру брав його в якості шішья, новоспечений учень допомагав йому по будинку, заодно навчаючись господарювати. А гуру тим часом розповідав про все, про що дитина хотіла дізнатися: від санскриту до священних текстів і від математики до метафізики. Учень залишався у нього стільки, скільки хотів, доти як гуру не відчує, що вже дав йому все, що знає сам. Навчання було природним, життєвим і не зводилося до запам'ятовування окремої інформації.

А взагалі індійський шлях викладання розуміється як священний обов'язок, місія, етичний акт, соціальне зобов'язання, від належного виконання якого залежить добробут суспільства. Учитель веде учня з темряви неуцтва до світла знань, знімає кришку з лампи навчання і випускає на волю світло. Санскритське andhakara ("темрява") означає не просто інтелектуальне невігластво, але духовну сліпоту, яку вчитель повинен мати можливість ліквідувати. Стародавня філософія освіти навіть вважала знання третім оком людини.
Сьогодні саме слово "Вчитель" звучить в Індії досить респектабельно, адже всі розуміють важливість ролі такої особистості і для освіти, і для суспільства всієї країни. День вчителя святкується 5 вересня, в день народження доктора Сарвепаллі Радхакришнана, і це данина пам'яті великого вчителя.

В Індії педагоги доброзичливі, широко мислять, надихають студентів та надають їм велику допомогу в побудові їхньої кар'єри. За популярністю багатьох індійців стоїть величезний внесок їх вчителів, та й серед самих вчителів чимало прославлених людей. Індійські професора славляться тим, що не обмежуються читанням лекцій, а ще й допомагають своїй аудиторії вибудовувати взаємозв'язки з досліджуваною предметною областю (у тому числі після занять і на додаткових курсах). Завдяки такому інтегрованому підходу, студентам стає цікавіше вчитися, легше проявляти цікавість і привільніше творити.

До речі, і система гурукул не зникла в Індії до цього часу. Сучасні гуру вважаються втіленнями знань, етики та турботи, а в образі шішья посилився вольовий компонент, але це як і раніше повний поваги учень, який вважає свого вчителя маяком, який освітлює правильний шлях.

Іноземні студенти

Студентів із-за кордону в Індії чимало. Більшість з них - вихідці з SAARC, Південно-Азіатської асоціації регіональної співпраці (Непал, Бутан, Шрі-Ланка, Бангладеш і Мальдіви) і Афганістану. Також різними рівнями індійської освіти цікавляться приїжджі з Африки. А інших приваблює в країну в основному вибір конкретних курсів. При цьому багато інститутів надають підготовку в будь-якій області згідно з міжнародним стандартом. Завдяки англійській, якою ведеться навчання, і розумній вартості освіти та проживання, іноземці часто віддають перевагу саме Індії як для здобуття вищої освіти, так і для яскравої кар'єри.

Традиційний індійський спосіб прийому іноземців дійсно особливий. Ми віримо в сенс речення на санскриті "Atithi Devo Bhavah" - гість для нас як бог. У різні періоди історії іноземці ставали частиною Індії - від Великих Моголів до британців. Різні люди з усього світу щиро люблять Індію.
В Індії є багато чого, що може легко залучити людей з різних країн. У сучасному світі складність життя стрімко зростає. Час несе нас, і нам ніколи жити у відповідності з нашими бажаннями. Ми звикаємо забувати важливі "дрібниці". А індійські традиції, культура та освіта здатні допомогти людям залишатися вірними собі.

За матеріалами Сурава Кармакара,
Технологічний університет Вішвешварайя, Калькутта - Бангалор, Індія
www.edunews.ru