s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Летопись «Благородний муж думає про дев'ять речей...»

«Благородний муж думає про дев'ять речей...»

Журнал «Сучасна освіта» №9(71) 2010

Стародавня китайська цивілізація, історія якої сягає корінням у IV-ІІІ тисячоліття до нашої ери, залишила у спадок своєрідні та достойні традиції освіти, що передбачали виховання доброчесної, ввічливої та начитаної людини з внутрішнім самовладанням і гармонією в душі. Особливу роль у цьому відіграла філософія Конфуція, яка справила величезний вплив на менталітет китайської нації. Сам же Конфуцій справедливо був визнаний божественним покровителем освіти і науки. Тож пропонуємо вам познайо-митися з традиціями виховання по-східному.


Навчальні
заклади

Перші школи в Стародавньому Китаї виникли в ІІІ тисячолітті до н.е., однак перші достовірні відомості про китайську освіту відносяться до епохи правління династії Шан (Інь) (XVI-XI ст. до н.е.). У цю епоху з'явилися школи, які мали назви "сян" та "сюй". Сян засновувалися на місці притулків для престарілих, які вчили і наставляли молодь. Сюй були місцем, де молодь навчалася володіти зброєю, зокрема стріляти з лука. Пізніше навчальні заклади стали називатися "сюе", що означає "вчити", "вчитися".
В епоху Чжоу (XI - III ст. до н.е.), яка прийшла на зміну епосі Шан (Інь), школи стали поділятися на госюе (державні), де вчилися діти аристократії та заможних китайців, та сансюе (місцеві), де мали змогу отримати освіту нащадки менш родовитих батьків.
Поряд з державними набули поширення й приватні школи. Саме завдяки ним численні філософські напрями в Стародавньому Китаї, що не підпадали під заступництво властей, змогли відстояти своє право на існування. Приватні школи створювалися або самими вчителями за їхньої ініціативи, або заможними землевласниками та купцями за їхній кошт  або за кошти, зібрані монастирями на приватні пожертви (так звані благодійні школи, в яких учні за навчання нічого не платили). Першу приватну школу заснував Конфуцій. В приватних школах діти спершу вчилися грамоті, а навчившись читати, заучували уривки з класичних конфуціанських книжок, а також стародавні тексти гувень та вчилися писати твори.
У період правління династії Хань (206 р. до н.е. - 220 р. н.е.) закріпилася триступенева система освіти: початкові, середні та вищі школи.
Вищими навчальними закладами в Стародавньому Китаї, що створювалися імператорськими домами і перебували під їхньою опікою, були університет Тайсюе та Академія Гоцзисюе. Остання вважалася більш престижною за Тайсюе, оскільки в ній навчалися виключно діти аристократів. Програма навчання цих закладів передбачала передусім вивчення класичних праць конфуціанства. Крім того, тут існували факультети по спеціальних предметах: військовій справі, математиці, медицині, малюванню тощо. Однак і для слухачів цих факультетів вивчення конфуціанства було обов'язковим.

Що вивчали у школах?

Систематичне навчання дітей починалося з семи років. Традиційно освіта хлопчиків вважалася важливішою порівняно з дівчатками. Хлопчики вивчали шість мистецтв: етикет (мораль), письмо (каліграфію), лічбу, музику, стрільбу з лука, управління конем. Дівчатка ж отримували домашню освіту: вони вчилися бути скромними та слухняними та вести домашнє господарство.
Головною метою навчання в школах було засвоєння ієрогліфічного письма. Вміння писати ієрогліфами передавалося в спадщину, однак поширювалося у суспільстві дуже повільно. Перші ієрогліфи були висічені на черепашачих панцирах та кістках тварин. З Х ст. до н.е. ієрогліфи зображуються на бронзових посудинах. Пізніше, у VIII ст. до н.е. - на початку нової ери, китайці для письма почали використовувати розщеплений у пластини бамбук та шовкову тканину, на яких писали соком лакового дерева за допомогою загостреної бамбукової палички. Після того, як на початку ІІ ст. н.е. стали виготовляти папір і туш, процес написання ієрогліфів та навчання ієрогліфічному письму став простішим. Сьогодні загальна кількість китайських ієрогліфів перевищує 80 тисяч, причому лише 5-7 тисяч з них використовуються у повсякденному житті, а 10-12 тисяч - в художній літературі.
Шкільне навчання у Стародавньому Китаї зводилося до таких правил: легкість, порозуміння між учнем та вчителем, самостійність учнів. Школярі вивчали три головні сили: небо, землю, людину; чотири пори року і чотири частини світу; п'ять елементів, п'ять чеснот (цікавість, справедливість, пристойність, мудрість, правдивість); шість родів хліба; сім страстей (любов, ненависть, злоба, радість, зневіра, хтивість, гнів, боягузтво). У школах перевага віддавалася вивченню історії та знайомству з основними поняттями і уявленням про всесвіт. Вивчали й основи музики та ритуалів, норми соціальної поведінки.
У цілому в Стародавньому Китаї освіта підпорядковувалася державним цілям, а всі громадяни вважалися рівними один одному за народженням, тому кожен громадянин мав право на освіту.

 Філософія
Конфуція

До основних філософських шкіл в Стародавньому Китаї належали моїзм, школа легістів (законників) та конфуціанство, яке стало визначальним для розвитку педагогічної думки. Конфуцій був бродячим вчителем. У центрі його вчення знаходилася проблема моралі людей, сім'ї, а також управління державою. На думку філософа, природа людини - це той матеріал, з якого при правильному вихованні можна сформувати ідеальну особистість. Ідеально вихована людина повинна була володіти такими якостями, як чесність, ощадність, шляхетність, шанобливість, дисципліна. Конфуцій писав: "Благородний муж думає передусім про дев'ять речей: про те, щоб бачити ясно, про те, щоб слухати чітко, про те, щоб обличчя було привітним, про те, щоб мова була щирою, про те, щоб дії були обережними, про необхідність питати інших, коли виникають сумніви, про необхідність пам'ятати про наслідки свого гніву, про необхідність пам'ятати про справедливість, коли є можливість здобути користь".
Однак вбачаючи у вихованні величезну творчу силу, Конфуцій не вважав його всесильним, пов'язуючи кінцевий педагогічний результат зі спадковістю. Філософ зазначав, що можливості людей від природи неоднакові і розрізняв володарів вищої вродженої мудрості ("сини неба", "правителі"), людей, що досягають знань завдяки вченню попри обмежені природні задатки ("благородні мужі", "опора держави"), людей, не здатних до важкого процесу осягнення знань ("чернь"). Водночас Конфуцій використовував образ "черні" з виховною метою. Наділивши таких людей майже всіма негативними рисами, він зробив "чернь" прикладом того, до чого може дійти людина, яка не намагається подолати свої природні пристрасті.
Класична праця, де знайшли відображення педагогічні погляди Конфуція, трактат "Бесіди і судження". В ньому наводяться бесіди філософа з учнями, а також вислови, що визначають принципи виховання та навчання: "Вчитися і не міркувати - даремно витрачати час, міркувати і не вчитися - згубно", "Якщо не можеш вдосконалюватися сам, то як ти зможеш вдосконалювати інших людей?", "Вчитися без перенасичення", "Вчитися і час від часу повторювати вивчене" та ін. Починаючи з ІІ ст. н.е.,
трактат був обов'язковим для вивчення на пам'ять в китайських школах.
Шкільна освіта визнається необхідною і першорядною для людини у трактаті "Книга обрядів", який впродовж чотирьох століть складали знавці Конфуція. У Книзі, зокрема, наводяться такі педагогічні принципи, методи та прийоми: "Думай про те, щоб постійно перебувати у навчанні", "Май повагу до послідовності"; "Якщо вчитися наодинці, світогляд буде обмеженим, а пізнання вбогими"; "Вчитель і учень зростають разом" тощо. Тут є глава "Про навчання", де міститься розгорнута характеристика дидактичних ідей у дусі конфуціанства. В ній викладаються завдання і програма дев'ятирічної освіти та виховання. Починати навчання пропонувалося у віці 7-8 років. Після першого навчального року потрібно було з'ясувати, чи вміє учень читати і які в нього здібності, через три роки - чи має учень схильність до навчання і чи сильно він прив'язаний до наставника, через сім років - чи здатен учень до розумових суджень і чи вміє обирати друзів. І нарешті через дев'ять років випускник школи повинен був "міцно стояти в науці".
Конфуціанський погляд на виховання та освіту розвинули мислителі Менцзи (Мен Ке) (372-289 рр. до н.е.) та Сюньцзи (Сюн Куст) (298-238 рр. до н.е.), які мали свої школи. Менцзи висунув тезу про хорошу природу людини і тому визначав виховання як формування високоморальних людей. Сюньцзи навпаки дотримувався погляду про злу природу людини і завдання виховання бачив у подоланні її злого начала.
Поступово в Стародавньому Китаї зростає престиж освіченої людини і навіть складається своєрідний культ освіченості. Шкільна справа перетворюється на невід'ємну частину державної політики: ті, хто мав намір стати чиновником або вченим, повинен був складати іспити впродовж декількох років. Конфуціанство ж лишається офіційною державною ідеологією Китаю аж до XX ст. І хоча з часом позиції конфуціанства дещо слабшають під впливом європейських філософських ідей, з упевненістю можна сказати - Стародавній Китай залишив у спадщину багату духовну культуру насамперед завдяки конфуціанству. Недаремно теза Конфуція "Немає нічого кращого, ніж наслідувати давніх" не втратила актуальності і до сьогодні, а жителі Піднебесної справедливо вважають себе спадкоємцями великої культури.


Олена
Нефедова

 

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.

 

 

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!