s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Летопись Братська освіта

Братська освіта

Сьогодні "Сучасна освіта"розповідає про братські школи. Вони були взірцем якісної освіти та патріотичного виховання у західноукраїнських землях під час їх перебування у складі Річі Посполитої. На основі братських шкіл згодом виникали різнобічні навчальні заклади, серед яких і шанована Києво-Могилянська академія.

№6 (39) 2007  

Братські школи почали поширюватися на заході України в умовах протистояння з католицькою церквою. Вони зіграли важливу роль не тільки в цьому питанні, але й заклали фундамент національної освітньої школи. На світанку Нового часу західноукраїнські землі були зразком застосування новітніх навчальних методик. "Євроінтеграція" та відповідність континентальним стандартам були тоді не метою, а реалією часу.

Львівська братська школа стала другою в Україні православною школою вищого, ніж початковий, рівня, Випередила її лише Острозька школа (сучасна Рівненщина), серед учнів та вчителів якої були й міщани, в тому числі й вихідці зі Львова. Слід гадати, що діяльність "слов'яно-греко-латинської" школи в Острозі мала вплив на рішення львівських міщан заснувати інституцію схожого типу. Ще 1572 р. "представники всієї української громади міщан та передміщан" Львова домоглися від короля визнання за українським населенням права посилати синів до гімназій та шкіл у Львові та інших містах для вивчення "вільних мистецтв".

У братських школах навчалися діти всіх станів, а також сироти. Вони утримувалися коштами братства за рахунок внесків; бідні та сироти вчилися безкоштовно.

{mospagebreak title=УСПЕНСЬКЕ БРАТСТВО}

Як писав видатний історик української церкви Іван Огієнко: "У Литві та Польщі рядом жили дві великі церкви - католицька та православна, причому перша, церква католицька, рано виявила бажання мати зверхність над церквою благочестивою. Усе це й довело до того, що в XV віці помітно ожила діяльність старих церковних братств, що тепер потроху організуються не тільки для самої звичайної церковної праці, але й для оборони своєї батьківської віри". Історія зберегла нам інформацію лише щодо двох братств у XV столітті - найстарішого Львівського Успенського братства, відомого з 1439 р., і другого за ним - Віденського - з 1458 р.

Статути великих братств наказували їм закладати "гімнасіон" - і справді, їхні школи вже в кінці

XV століття були добрими середніми школами, а трохи пізніше стали вищими, наприклад у Львові та Острозі, а незабаром - у Києві, Згодом сталося і юридичне оформлення "братської" освіти.

Як зазначає історик Ярослав Ісаєвич, на кінець 1585 р, українські міщани центральної частини Львова виробили статут своєї організації - Успенського братства. Незабаром воно стало називатися також Ставропігійським на знак підпорядкування безпосередньо православним патріархам. Братство з самого початку вважало одним з основних завдань піднесення освітнього рівня населення. Однак, спочатку довелося чекати дозволу влади.

Під тиском громадськості польський король Стефан Баторій дозволив Віленському (сучасна Литва) братству відкривати школи, а з 1585 р. це право поширюється на всі братства Великого князівства Литовського та Галичини. Того ж року зроблено перший набір до Львівської братської школи, а невдовзі такі заклади (близько ЗО) починають працювати у Рогатині, Городку, Перемишлі, Луцьку, Вінниці, Немирові, Кам'янці-Подільському, Кременці, Києві та інших містах. У 1592 р. при підтримці гетьмана запорізьких козаків Петра Сагайдачного Львівське братство одержало від короля Сигізмунда III право викладати в школі сім вільних наук (граматику, діалектику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, музику). Першим ректором Львівської братської школи був грек Арсеній, архієпископ Елассонський, який склав граматику "Адельфостер" і викладав у школі грецьку мову.

Головна увага приділялася слов'янській та руській (українській) мовам, вивчалися також як обов'язкові грецька та латина, що сприяло засвоєнню античної спадщини, осягненню тогочасної європейської науки і культури.

 

ЗРАЗКОВА ШКОЛА

 

Отже, у 80-х рр. XVI ст. львівським міщанам вдалося відкрити школу, яка відзначалася значно вищим, ніж раніше, рівнем організації та навчання. їхні заходи у справі заснування такої школи, викупу друкарні Івана Федорова і організаційного оформлення Успенського братства тісно пов'язані між собою. Найхарактернішою особливістю братської школи з перших днів існування був її всестановий характер. Плата за навчання бралася порівняно незначна і вносилася батьками учнів лише "згідно з можливостями кожного".

Виходячи з таких поглядів на характер шкільної освіти, братчики і пов'язані з ними освітні діячі намагалися зробити свою школу зразковою. Навчання в ній, як свідчать джерела, мало характер "українських студій" (studii Ruthenici). Разом з тим школа мала назву греко-слов'янської навіть після того, як в ній було запроваджене вивчення латинської мови. В архівах зберігся реєстр учнів кінця XVI ст., в якому записано 61 школяра, переважно з міста Львова та його Галицького і Краківського передмість.

Але братська школа не була лише початковою, а включала й студії вищого рівня. Початкову освіту в ній здобували "міські сини", навчання яких оплачувалося батьками, і вбогі діти ("павпри"), звільнені від плати за навчання. Більшість "павпрів", в тому числі й співаки дитячого хору, мешкали при школі. Тут жили і вбогі підлітки та юнаки, які не лише допомагали дякам-вчителям "в послузі церковній", а й виконували різні доручення братства: копіювали і перекладали документи, ходили з листами, носили книги та шрифти з друкарні на склад.

Крім хлопців, які здобували початкову освіту, при братствах були учні й вищого ступеня, яких називали спудея-ми, або студентами. Вони не тільки самі вчилися (спершу в братській школі, а з другої половини XVII ст. - в інших середніх та вищих школах Львова), а й були одночасно і вчителями-репетиторами школярів - "хлопців".

Засновники братської школи у Львові спершу мали на увазі можливість запровадити в ній науки вищого ступеня, насамперед філософію. Вже "порядок школи" з жовтня 1586 р. передбачав, що вчитель повинен буде викладати тексти "філософів, поетів, істориків та інші", що учні мають вчитися граматики, "до більших наук приступаючи, до діалектики і риторики, посібники для яких перекладені на слов'янську мову, є у Львівській школі".

Деякі менш свідомі міщани спершу (ще 1590 р.) виступали проти "граматичного, діалектичного і риторичного навчання" в школі братства. Таким чином, братська школа була середньою, але, запроваджуючи вивчення філософії, вона намагалася вийти за ці рамки і ставала перехідним етапом до навчального закладу вищого типу. Викладання грецької мови робило її важливим освітнім центром для всіх країн, де панувала православна церква і культивувалася грецька мова.

Активізація єзуїтської школи у Львові, переслідування влади, перехід кращих наукових сил до київського колегіуму - все це призводило до зниження рівня Львівської школи, як і Віленсь-коїта Брестської й інших, вже в 20-х рр, XVII ст., а особливо з другої половини того ж століття, коли в Києві на повну потужність почала діяти Києво-Моги-лянська академія.

ЯК ВЧИЛИСЯ?

Інформацію про те, як організовувався навчальний процес, знаходимо у Статуті Львівської братської школи, де визначався режим навчальної діяльності учнів, окреслювалося коло їхніх обов'язків, а також учителів, батьків та опікунів.

Учнів, як правило, ділили на три групи: одні вчилися розпізнавати літери, інші - читати і вчити напам'ять певний навчальний матеріал, треті - міркувати, пояснювати прочитане. Читати і писати вчилися слов'янською мовою.

{mosimage}До змісту освіти у школах першого типу, крім читання та письма, входили лічба, малювання, вивчення катехізису, особливе місце займали співи. Як відомо, церковний хор складався з учнів, У деяких братських школах практикувався багатоголосий спів у 4, 6, 8 голосів.

У школах запроваджувались елементи класно-урочної системи навчання, а також різні інші методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне навчання. Для закріплення навчального матеріалу широко практикувалося повторення. За порядком у школі, поведінкою учнів і виконанням домашніх завдань стежили виділені на кожний тиждень чергові учні. В школі часто бували батьки, які допомагали вчителям стежити за поведінкою дітей, Віддаючи дітей до школи, батьки підписували з ректором школи договір, в якому зазначалися обов'язки школи і батьків

О 9-ій ранку розпочиналися заняття влітку, а взимку вчитель сам визначав час початку навчання. Учень займав місце в класі, яке визначалося результатами його успіхів. Якщо хтось із учнів не з'являвся на урок, учитель посилав когось із вихованців з'ясувати причину, Навчальний день починався з молитви, а потім школярі розповідали домашнє завдання і показували виконані вдома письмові роботи/

Після цього вчитель пояснював новий матеріал і видавав учням завдання, щоб вони переписали їх вдома. Іноді урок проходив у формі бесіди чи диспуту, Слід нагадати, що диспути були найпопулярнішою формою навчання у середньовіччі.

Після уроків був відпочинок. Діти обідали і знову поверталися до школи, виконували і перевіряли домашні завдання один у одного.


Юрій Корогодський 

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!