s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Летопись Кузница нобелевских лауреатов

Південна Пальміра

"Сучасна освіта" продовжує знайомити Вас зі сторінками історії класичних українських університетів. Сьогодні наша розповідь присвячена Одеському національному університету ім І.Мечникова, що по праву входить до провідної групи вищих навчальних закладів сучасної України.

№1-2 2007  

У цій статті ми розкажемо про заснування Одеси, про умови в яких створювався місцевий університет, про життя та діяльність видатного фізіолога І.Одесаа, ім'я якого носить зараз ОНУ.

Місто-чорноморець
  Одеський університет з'явився пізніше, ніж вищі навчальні заклади у Львові, Харкові, Києві. Це й зрозуміло, оскільки культурна експансія влади на південь України відбулася якраз у дев'ятнадцятому столітті. До того часу край, що отримав тоді назву Новоросія, жив своїм життям.

    Козацькі степи, схована за дніпровськими порогами Запорізька Січ, турецько-татарське сусідство. Все це не завжди сприяло розвитку наук. У середні віки край, що простягався на південь від Черкас, називався "Дике поле". Назва, що сама за себе промовляє.

   Але минули у вісімнадцятому столітті російсько-турецькі війни. Небезпека, що постійно загрожувала цьому регіону, зникла. У краї запанувала тверда імперська влада, і склалися умови для розвитку нормального цивільного життя.

    Місто Одеса було засноване у 1793 році. Спочатку у цьому "місті", що з'явилося біля фортеці Гаджибея, мешкало 8 чоловіків та 10 жінок. Але вже 1799 року в Одесі було зареєстровано більше 4500 чоловік. Маючи увагу з боку центральної влади, місто швидко розвивалося, одразу вимальовуючись як своєрідне "порто-франко" - вільне портове місто з великою кількістю іноземців та "ліберальним" устроєм життя.

  Його космополітичний характер викликав згодом зауваження з боку українських патріотів. Втім, одеський спосіб життя цілком відповідав звичаям портових міст. Так само і національний склад мешканців Одеси був надто строкатим. У дореволюційні часи його постійними жителями були, не кажучи вже про українців та росіян, греки та італійці, вірмени та молдавани, цигани та євреї...

    У 1850 році Одеса - визначний промисловий центр, що має населення майже 100 тисяч осіб. Місто будують за планом, автором якого був інженер-полковник російської армії Ф. де-Волан. У будівництві Одеси брали участь також фахівці з Санкт-Петербурга, міста, яке за сто років до цього так само планувалось і будувалось як суцільний палац. Отже, бачимо, що вже в перші п'ятдесят років існування позначилися дві головні риси, що потім характеризували розвиток Одеси: бурхливий промисловий розвиток (що аж ніяк не заважало сприймати Одесу як ...курорт) та орієнтація на культурні надбання російської столиці. І культура розвивалася...


Від ліцею - до університету
   1820 року була видана перша у місті газета. А через п'ять років було відкрито археологічний музей. У 1839 році засновано "Одеське товариство історії та старожитностей". Відкриті Рішельєвський ліцей, Інститут шляхетних дівчат, чоловіча та жіноча гімназії.

    Нова доба розвитку міста почалася після скасування у 1861 році кріпосного права. Дворяни отримали внаслідок реформи значні активи. Вони масами потягнулися у великі міста, що почали переживати значний економічний та культурний підйом. Селяни у нових умовах так само вирушили у міста, але з інших причин. Вони шукали роботу.

   Одеський університет з'явився у сприятливий момент. У 1863 році Російську імперію спіткала університетська реформа, що дарувала вузам певну автономію та повернула їм почуття самоповаги. За новим статутом, що протримався двадцять років, університети мали право обирати власну адміністрацію, професорів, доцентів. І вже через рік у Одесі було засновано третій на українських землях, що входили до складу Російської імперії, університет. Але була ще одна причина, що визначила стрімкий розвиток вищої освіти в Одесі. У 1863 року, Одеса так само, як і Санкт-Петербург і Москва, отримала значні права в галузі міського самоуправління. Ці кроки були передвістям міської реформи, що відбулася в імперії у 1870 році.

    Отже, Рішельєвський ліцей перетворюється в університет. З'являється також комерційне училище. Одеська публічна бібліотека стала однією з найбільших у Європі.

    Спочатку університет отримав назву Новоросійський, оскільки перебував у центрі земель, що мали адміністративну назву "Новоросія". Південною Україною на офіційному рівні її тоді ще не вважали. До того ж не всі були зацікавлені у створенні Одеського університету.

    Так само, як у 1830-ті роки конкурентом Києва було місто Вільно, у 1860-ті - з Одесою змагався ...Таганрог. На півдні Російської імперії Одеса була тоді найбільшим містом. Але одеські та таганрозькі навчальні заклади були підпорядковані Харківській навчальній окрузі. Таганрог і Одеса були двома промислово-аграрними центрами на півдні Російської імперії, що могли стати конкурентами у боротьбі за ...університет у власному місті.

     Аргументи, що їх наводили під час дискусії щодо відкриття університету у Таганрозі, цікаві і зараз. На думку чиновників, Азовський край тоді був напівдикунською місцевістю, в той час як Одеса жила як багатолюдне торгівельне та освічене місто. Отже, перемогла "одеська партія", і в місті з'явився класичний університет. Однак, щоб стати справді класичним, йому був потрібний факультет, де надають вищу освіту майбутнім лікарям.

{mospagebreak title=Той, що "знайшов" імунітет}

Той, що "знайшов" імунітет

 

   У 1900 році, 1 вересня за старим стилем було відкрито медичний факультет Новоросійського університету. Його відкриття в Одесі стало можливим, в тому числі, і завдяки видатним дослідженням Іллі Мечникова, що мали великий вплив на розвиток тогочасної науки.

   Ілля Ілліч Мечников народився 1845 року в селі Іванівка, що неподалік від Харкова. У 1862 році {mosimage}Мечников закінчив гімназію з золотою медаллю та поїхав складати вступні іспити до Вюрцбургського університету. Однак погане знання німецької мови не дозволило йому навчатися у Вюрцбурзі. Вже через рік молодий вчений видав рецензію на нову книгу Чарльза Дарвіна, що мала назву "Походження видів шляхом природного відбору". Вже тоді І. Мечников дуже добре відчував, якими є головні тенденції у тогочасній науці.

  Навчальний курс на природничому відділенні фізико-математичного факультету Харківського університету Мечников пройшов всього за два роки. Отримавши диплом, він поїхав працювати за кордон - знову таки до Німеччини, та згодом до Італії.

     У 1867 році І. Мечников повернувся до Санкт-Петербурга та отримав вчену ступінь магістра. Через рік він став доктором зоології. 1870 року Іллю Ілліча було обрано професором Новоросійського університету, де він пропрацював 12 років.

    У 1882 році вчений переїхав до Італії. І саме там йому судилося зробити своє найбільше відкриття. Одного разу, спостерігаючи за личинками морської зірки, що були абсолютно прозорими, він побачив, як деякі клітини оточують та швидко поглинають чужородні тіла. Так народилася нова наукова теорія, що стала визначальною для розвитку медицини на сто років уперед. 1883 року Ілля Мечников виступив на з'їзді російських вчених та лікарів зі своєю знаменитою промовою "Про захисні сили організму". Там він виклав головні тези теорії імунітету.

    У 1886 році професор повернувся працювати на бактеріологічну станцію у Одесі. Саме там, вперше у Російській імперії, стали робити щеплення за методикою Луї Пастера. Однак, немає пророків у власній Вітчизні! Відсутність спеціальної медичної освіти завадила видатному вченому продовжити свої дослідження. Як бачимо, бюрократія була і тоді на сторожі власних інтересів. Не витримавши тиску заздрісників, І. Мечников у 1887 році залишив Російську імперію.

   Прозріння для "наукової громадськості" прийшло потім. У 1908 році підданий Російської імперії Ілля Ілліч Мечников став лауреатом Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини. Як бачимо, для шведського Нобелівського комітету, що присуджував найпрестижнішу глобальну премію XX століття, не було суттєвим, чи мав лауреат спеціальну освіту, чи ні. У 1916 році І. Мечников помер у Парижі, знаходячись далеко від своєї Батьківщини, яка так і не зрозуміла його.


Юрій Корогодський 

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!