s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Летопись Книга за ціною маєтку

Книга за ціною маєтку

Журнал «Сучасна освіта» №4(77) 2011

Київська Русь - середньовічна монархічна держава, одна з найбільш розвинутих і процвітаючих у тогочасній Європі. Географічні межі Київської Русі можна встановити лише приблизно - існують відомості, що вона займала територію від Балтики і Північного Льодовитого океану до Чорного моря, від Волго-Окського межиріччя до Карпат. Давньоруська держава проіснувала до 40-х років ХІІІ ст. і була зруйнована монголо-татарськими ордами Чингіз-хана та Батия.
Писемні традиції
Своєрідним орієнтиром за часів Київської Русі була візантійська освіта, що стала спадкоємицею античного світу і за своїм рівнем була чи не найкращою в Європі. Характерна ж риса вітчизняної освіти виявлялася в тому, що вона була відкритою для запозичень та наслідування кращих набутків інших народів. У науці, зокрема, чітко простежувалася орієнтація на християнські цінності, їй також була властива полімовність - використовувалася здебільшого грецька мова, на західних землях вивчали ще й латину і німецьку, а згодом, вже за короля Данила Галицького, вважалося цілком звичайним знання п’яти-семи мов.
У 1037 році Ярославом Мудрим була заснована перша відома в нашій державі бібліотека, яка, за оцінками дослідників, налічувала близько 1000 книг. Саме в цій бібліотеці було організовано переписування книг, завдяки чому книжковий фонд Київської Русі досяг за чисельністю щонайменше 130-140 тисяч томів. Переписана від руки, зроблена з пергаменту, розкішно оформлена книга коштувала в той час дуже дорого - приблизно стільки ж, скільки коштував маєток або міський будинок.
Цікаво, що в дослідженнях, присвячених Київській Русі, досить довго існувала думка про неписьменність населення того часу. Однак, докази доволі значного поширення писемності були отримані в ході реставраційних робіт у Софійському соборі - на його стінах були виявлені написи, зроблені в ХІ ст. Крім того, влітку 1951 року під час археологічних розкопок у Новгороді були вперше знайдені берестяні грамоти - пам’ятки давньої східнослов’янської писемності (XI-XV ст.), написані на доступному дешевому матеріалі - бересті. Текст на ньому видавлювався писалом - загостреним металевим або кістяним стрижнем, на протилежному кінці якого (нерідко оздобленому) було вушко для підвішування до пояса. За змістом берестяні грамоти являли собою ділове і приватне листування, їх писали люди різних соціальних груп, які більш-менш дотримувалися літературних норм - звідси й цінність берестяних грамот для вивчення історії, суспільних відносин, тогочасної економіки.

“Мережа” шкіл
Поширення освіченості
відбувалося в тісному зв’язку із зміцненням державності та впровадженням християнства. Під час князювання Володимира Великого були створені перші державні школи, в яких вчилися діти знаті. Набір до шкіл був примусовим, оскільки навчання було новою, незнаною справою і добровольців було мало. Натомість держава потребувала грамотних адміністраторів, дипломатів, здатних підтримувати зв’язки з іншими країнами, зокрема Візантією. Нові школи відкривалися в Києві, Новгороді, Володимирі-Волинському.
У період розквіту Київської Русі (ХІ ст.) склалася ціла система шкіл: школи “книжного вчення”, монастирські школи, школи грамоти, кормильство, жіночі школи.
Школи “книжного вчення”, або вищі школи, відкривали при дворах удільних князів - управителів адміні-стративно-територіальних одиниць, залежних від Великого Князя. Як правило, в цих школах викладалися “сім вільних мистецтв”, що, як відомо з історії освіти, складалися з двох груп дисциплін - тривіума і квадриві-ума. Тривіум включав граматику, риторику та діалектику (логіку), а квадривіум - арифметику, геометрію, астрономію і музику. Особливістю шкіл “книжного вчення” було те, що навчання здійснювалося за привнесеною християнством книжною системою, де головною була робота з книгою, з текстом, а це розширювало межі пізнання і можливості освіти.
При монастирях відкривали монастирські школи, в яких навчалися ченці та майбутні священнослужителі. Як і в Європі, такі школи були засновані різними чернечими орденами та поділялися на зовнішні (для мирян) й внутрішні (для майбутніх монахів). Ченці із заможних родин тут опановували надбання середньовічної європейської освіти і готувалися до високих посад у церковній ієрархії, а простолюдини вчилися читати та писати і готувалися до службових відправ. Головне завдання монастирських шкіл полягало в суворому аскетичному вихованні, зміст якого зводився до формування в ченців покори, терпіння, відмови від радощів земного життя.
Школи грамоти відкривалися при церквах. Тут опановували читання, писання, лічбу діти бояр, купців, лихварів, заможних ремісників. Оскільки утримувалися такі школи за кошти батьків, то для бідного населення вони були недоступними. Вчителі - служителі церкви під час навчання використовували Євангеліє, Псалтир, Молитвослов та інші богослужбові книги, працюючи з кожним учнем окремо або з невеликою групою учнів по 8-10 чоловік. У школах грамоти вивчали практичні навички ведення діловодства, складання листів, договорів, цифрових рахунків тощо. Виховання здійснювалося на билинах, казках, оповіданнях учасників воєнних походів, піснях та за допомогою інших засобів народної педагогіки, що мало на меті розвиток в учнів патріотизму, адже Київська Русь постійно відчувала загрозу з боку кочівників.
Кормильство було своєрідною формою домашнього виховання дітей феодальної знаті. У віці 5-7 років княжича віддавали кормильцю, якого князь обирав з числа воєвод або знатних бояр. До обов’язків кормильця входило розумове, моральне і фізично-військове виховання, залучення молодого княжича до державної діяльності. До того ж кормилець розпоряджався справами у дорученій йому окремій волості від імені вихованця.
Іншим інститутом виховання та навчання у Київській Русі були “дядьки”. Діти виховувалися у брата матері, тобто у рідного дядька, у свою чергу, батько дитини приймав на виховання дітей рідної сестри. Таким чином утворювалися сім’ї, в яких “дядьки” виховували племінників та племінниць. Дядьки були наставниками племінників, а ті - їхніми першим помічниками.
Всесвітньовідомим стало відкрите онукою Ярослава Мудрого Анною Всеволодівною при Андріївському монастирі перше в Європі жіноче училище для виховання жінок із шляхетних родів. Пізніше такі жіночі школи були відкриті в Суздалі, Полоцьку та інших містах. Окремі історичні джерела засвідчують високу освіченість жінок, особливо у князівських верхах, що піднімало престиж Київської Русі в очах Європи.
Слід також додати, що в тогочасних школах існувала сувора “палична” дисципліна - “розга уму научает и беса проганяет”.

Розвиток наук
Оригінальних досягнень у філософії, багатьох природничих науках та мовознавстві за Княжої доби не було, натомість помітні спроби й успіхи вітчизняних вчених в історії, літописанні, описовій географії, праві, медицині.
Першою в Київській Русі літописною пам’яткою є “Повість минулих літ”, де історія держави показана на широкому тлі світових подій. Вершин історичного та поетичного викладу досягла “Повість про похід Ігоря” - історична поема про похід князя Ігоря проти половців у 1185 році.
Значного успіху було досягнуто в галузі права. З IX ст. у Київській Русі почав діяти “Закон руський”, що являв собою досить розвинену для свого часу правову систему і регулював питання кримінального, процесуального, спадкового і цивільного права. Головною рисою кримінального права була заміна кровної помсти викупом (вира), що збирався князем та його адміні-страцією, і винагородою (головщина), що давалася потерпілому або його родичам. За часів князювання Володимира Великого було укладено зведення законів усного звичаєвого права “Устав землений”, а у 1016 році з’являється звід законів “Правда Ярослава”.
А от у накопиченні математичних знань ключову роль відігравали практичні потреби, що зумовило вивчення чотирьох арифметичних дій, дробів, обчислення відсотка, площі круга. При цьому у вимірюваннях використовувалися засоби, дані людині від природи: долоня, п’ядь (відстань між витягнутим великим і середнім пальцями), лікоть, сажень (відстань між витягнутими руками).
Певних успіхів за часів Київської Русі досягає й медицина. Першими медиками були знахарі, відуни, волхви, чарівники, проти яких виступало духовенство. У ХІ-ХІІ ст. їх місце займають лікарі, що були, як правило, ченцями. Головними в арсеналі лікувальних методів були настої та відвари з трав, зокрема привезених з Єгипту, а також молитви і взагалі вплив словом на хворого - те, що сьогодні називають психотерапією. Відомими лікарями того часу були Дем’ян Пресвітер і Агапіт - “безмездний лічець”. У “Повісті минулих літ” є така розповідь про Дем’яна: “Якщо хто коли приносив у монастир хвору дитину, якою недугою одержиму, або дорослу людину, якою-небудь недугою одержиму, приходив у монастир до блаженного Феодосія, тоді наказував він цьому Дем’яну молитву зітворити над хворим, і зараз же творив молитву та єлеєм мазав і отримували зцілення ті, хто прийшли до нього”. Агапіт же був чудовим діагностом - консультуючи князя Володимира Мономаха, який перебував у Чернігові, через кур’єрську пошту “лічець” зумів на відстані поставити правильний діагноз та дати рекомендації щодо лікування.

Підготувала О. Нефедова

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

БЕЗКОШТОВНА ПІДПИСКА
Безкоштовно підписуйтесь на журнал «Сучасна освіта». Ми обов'язково надішлемо посилання по виходу видання, щоб ви могли завантажити журнал і читати онлайн.
Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!