s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Летопись «Таємний» університет на заході України

«Таємний» університет на заході України

 Журнал «Сучасна освіта» №12(64) 2009

Хвиля шаленої популярності серіалів “Швидка допомога”, “Доктор Хаус” та “Анатомія Грей” успішно дає свої плоди. З кожним наступним роком стає все більше абітурієнтів, котрі бажають поєднати своє життя з медициною. Звісно, не тільки серіали впливають на думку майбутніх гіпократів, але й цей факт не будемо відкидати. З давніх-давен відомо, що більшість з тих, хто обрав для себе такий шлях, мріють навчаться у Києві, в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця. Але ж все одно місць на всіх не вистачає, тому потрібно шукати інший навчальний заклад, рівень викладання в якому не був би гіршим. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького теж не має проблем зі студентами. Бажаючих в ньому навчатися не менше, аніж у столичному ВНЗ. Тому кожного року в кінці червня тягнуться кілометрові черги до членів приймальної комісії, і серед вступників більшість тих, хто одразу обрав саме цей ВНЗ, а не тримає його “про запас”. Та, на жаль, не відразу університет отримав таку пошану та визнання. Щоб досягнути сучасного рівня йому довелося подолати багато перепон на своєму шляху...
Велична королівська доба

Історія Львівського медичного університету сягає, як для нас, людей ХХІ сторіччя, сивої давнини - 20 січня 1661 року. Саме цього дня в Австро-Угорській імперії привілеєм короля Яна Казимира звичайній єзуїтській колегії був подарований почесний статус Академії. На той час університет складався всього-на-всього з 4 факультетів, але повноцінний медичний факультет не було створено навіть до закриття ВНЗ у 1773 році. Відлік свого існування факультет медицини починає з 16 листопада 1784 року, коли за наказом імператора Йосифа ІІ було відновлено альма-матер з 4 факультетами: теології, права, філософським та медичним. З цього часу починається бурхливий розвиток університету: виділяються величезні кошти на будівництво спеціальних лабораторій, нових навчальних корпусів, клінічних баз університету. Для прикладу: було створено відділи акушерства та гінекології, хірургії, фармації, внутрішніх хвороб - усього й не перелічити.

Порівняйте: у випуску, що відбувся навесні 1900 року, було всього 16 лікарів, серед яких тільки двоє - українці: І. Полохайло та Я. Грушкевич. А вже через сотню років - у 2001 році - зі стін університету вийшло 775 молодих спеціалістів. Різниця в числах відчувається одразу! Але повернемося до початку минулого століття. У той час  різноманітні дисципліни викладали для студентів професори  з усієї Європи. У коридорах можна було почути і польську, і німецьку, і французьку, і навіть італійську мови. Географія запрошених викладачів була неймовірною. Найкращі професори Європи мріяли передати свої знання та показати свій неабиякий хист в одному з найкращих навчальних закладів тоді ще Австро-Угорської імперії.

“Таємниця” воєнних часів

Після Першої світової війни непримиренна польська влада скасувала усі українські кафедри університету. Але для керівництва це не стало на заваді, тому з 1920 по 1925 роки у Львові працював Український Таємний університет. З 1921 року на базі “таємничого” закладу відновлюється медичний факультет. Але, на жаль, не було належного фінансування, тому після 3-го та 4-го курсів більшість студентів були змушені виїжджати за кордон (у Прагу чи до Відня), щоб продовжувати своє навчання. Причина очевидна: відсутність відповідної лабораторної та клінічної бази.

Як не дивно, але часи СРСР для ВНЗ відобразилися чи не найкращим чином. У 1939 році, коли Західноукраїнські землі ввійшли до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки, медичний факультет було виокремлено та реорганізовано в окрему самостійну структуру під назвою Львівський державний медичний інститут. Тоді на базі інституту працювало лишень два факультети: профілактичний і фармацевтичний. Та щастя виявилося недовгим, адже розпочалася трагічна сторінка Другої світової війни. Німецькі окупанти поставили собі за мету знищити не тільки українські вищі навчальні заклади, а також і всю наукову еліту, котра завдяки своїм знанням та неабиякому авторитету несла просвіту у маси. У липні 1941 року фашисти жорстоко розстріляли 13 професорів медичного інституту. Але німці чудово розуміли усю важливість та необхідність лікувальної справи під час воєн-них дій, тому вже через рік у травні 1942 року розпорядженням німецької окупаційної адміністрації на базі Львівського медичного інституту було створено медичні фахові курси. Їх навчальні програми принципово не відрізнялися від передвоєнних і були практично ідентичними з німецькими програмами вищої медичної освіти. Дещо пізніше вищезазначений навчальний заклад отримав офіційну назву Державні медико-профілактичні фахові курси. Його організація і діяльність стали можливими тільки завдяки самовідданій жертовній праці народного професора М. Панчишина та доктора Р. Осінчука.

Початки сучасної історії - хроніка незабутніх подій

1 жовтня 1944 року - через два місяці після звільнення Львова з-під німецько-фашистської окупації, у Львівському державному медичному інституті розпочався новий навчальний рік.

Починаючи з 1961 року, поряд із підготовкою національних кадрів, Університет здійснює навчання іноземних громадян з країн Європи, Азії, Африки та Америки. За 40 років підготовано близько 2000 лікарів і провізорів - іноземців, які успішно працюють у багатьох країнах світу. З 1997 р. розпочато і динамічно розвивається навчання іноземних студентів англійською мовою.

17 жовтня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України Львівський державний медичний інститут отримав статус вищого навчального закладу IV рівня акредитації і був перейменований на Львівський державний медичний університет.    21 жовтня 1998 р. Університетові присвоєно ім’я Данила Галицького, першого короля Галицько-Волинської держави. Данило Галицький проводив проґресивні на той час державні й адміністративні реформи, розвивав освіту і культуру, удосконалював військо та створив для нього першу школу тогочасних медиків, яка започаткувала розвиток медицини у Галичині.

21 серпня 2003 р. Указом Президента України Львівському державному медичному університету імені Данила Галицького, враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання наслідків його діяльності, вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, надано статус Національного медичного університету.

Прекрасна дата - 225!

Восени цього року яскраво святкував свій ювілей не тільки КНУ ім. Т. Шевченка, а також його побратим - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. Причому другий старший аж на цілих 50 років!!!  Безперечно, за історію у 225 років університету є чим покрасуватися перед іншими. Це і 79 чудово обладнаних кафедр, і 1200 найкращих викладачів з усієї України,  і величезна генерація молодих та перспективних науковців. Звісно, вирізняє університет з-поміж інших один із його структурних підрозділів - Музей історії медицини Галичини імені Мар’яна Панчишина, котрий розташований у приміщенні Українського лікарського товариства. На його базі діють шість постійних виставок: “Львівський медичний університет: минуле і сучасність”, “Історія українського (таємного) університету у Львові”, “Медики Галичини - учасники визвольних змагань”, “Історія українського лікарського товариства у Львові”, “Історія шпиталю “Народна лічниця” у Львові”, “Виставка лікарського інструментарію та медикаментів”.

Ще одна гордість університету - його іноземні партнери. Щоб перелічити їх усіх - не вистачить цілої статті. Їхня географія найрізноманітніша - Австрія, Бельгія, Франція, Велика Британія, Угорщина і навіть Туреччина. Безперечним плюсом є те, що студенти з усіх цих країн можуть безперешкодно їздити в гості одне до одного за програми обміну. Детальніше про досвід стажування за кордоном можна дізнатися на студентському форумі та безпосередньо на сайті університету: http://www.meduniv.lviv.ua/   

Якщо вже говорити про відомих випускників та почесних докторів, то просто неможливо не згадати про Станіслава Лема - відомого польського письменника-фантаста. У 1998 році він став почесним доктором філософії та біоетики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. І це зовсім не дивно, адже його батько був відомим лікарем.

Замість епілогу

Невідомо, скільки в майбутньому ще з’явиться нових кінофільмів та телесеріалів про медичних працівників. Та незважаючи на це, саме ця галузь все одно залишиться однією з найперспективніших та найпрестижніших. На жаль, мені часто доводилося чути з вуст моїх однолітків, що якби в Україні для лікарів створювалися такі умови (зарплатня, обладнання, фінансування) як за кордоном, то вони також вступали б до медичного університету. І повірте, це говорили люди, котрі мають високий бал успішності і далеко не пасуть задніх. Звісно, кожному з нас завжди хочеться вірити в краще, і я також вірю, що пройде ще зовсім мало часу і наша вітчизняна медицина не поступатиметься закордонній. Хоча якщо брати освітні показники, то рівень підготовленості кадрів у медичній галузі у нас набагато кращий, аніж у Європі. На мою думку, ми всі повинні схилити голову на знак пошани перед тими людьми, котрі вже сьогодні, не чекаючи кращого життя, обрали собі професію під назвою “рятівник чужих життів”.

 Підготувала Анастасія Медведчук

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!