s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Летопись Традиції навчання у Стародавньому Єгипті

Традиції навчання у Стародавньому Єгипті

Журнал «Сучасна освіта» №6(69) 2010

Стародавня єгипетська держава виникла на Північному Сході Африки за кам’яної доби - найдавнішого періоду людства. Доволі швидко Єгипет досяг небаченого у стародавньому світі розквіту. Завдяки землеробству, будівництву, ремеслам, торгівлі та розвитку наук ця держава цілком справедливо стала називатися колискою цивілізації Середземномор’я.  
Витоки освіти
Єгиптяни дуже бережно ставилися до накопичених ними звичаїв та знань, і тому за традицією майже всі професії передавали дітям у спадщину. Чиновник або жрець навчав сина, аби той зміг замінити його на посаді. Ремісники навчали своїх дітей у майстернях, використовуючи при цьому дитячі іграшки: моделі землеробських знарядь, млинів, кузень. В одному із знайдених папірусів перераховані 25 поколінь будівників, які належали до однієї родини. Отже, сім’я була первинним осередком навчання.
Перші відомості про шкільну освіту в Стародавньому Єгипті датуються ІІІ тисячоліттям до н.е. У цей час при храмах, палацах царів та вельмож з’являються школи. У сучасному розумінні вони були невеликими, адже займали одну або дві кімнати храму, палацу чи приватної будівлі. У школах викладали 4-5 вчителів і навчалися 20-30 учнів. Учителі до учнів зверталися зі словами “маленький”, як батьки до дітей. Усі учні вважалися “синами школи”, а випускники - “великими братами” (маленьких). Директора називали “батьком школи”.
У школі діти спершу вчилися читати, писати та рахувати. Папірус був дуже дорогим, тому учням доводилося спочатку писати на полірованих пластинах вапняку, розграфлених у лінійку та клітинку залежно від предмета. Учню, який оволодівав письмом, довіряли чистий папірус, на якому він пензликом червоними та чорними чорнилами переписував тексти. Заголовну літеру та початкові рядки тексту писали червоними чорнилами, решту тексту - чорними (звідси пішов вислів “червоний рядок”). Школярі мали своєрідний письмовий набір: чашечку для води, дерев’яну дощечку з поглибленнями для фарби із сажі й вохри, а також очеретяну паличку для письма. Сувої папірусу для письма виготовляли так. Спочатку кожне стебло розрізали на довгі смужки та накладали їх кінцями одна на одну. Потім місця стиків сплющували дерев’яним молотком. На цей шматок накладали інший шар папірусу, перпендикулярно першому, і знову били молотком. Сік, який при цьому виділявся, скріплював смужки. Також існують відомості, що папіруси намотували на тонкі круглі держальця і так створювали сувої. Вони зберігалися в скриньках, шкіряних, полотняних або дерев’яних футлярах, до яких прикріплювався ярлик з назвою книги. Єгиптяни берегли папіруси і часто використовували старі сувої для нових записів, змиваючи з них фарбу.

Школи писарів, жерців, чиновників
Найпершими в Стародав-ньому Єгипті виникли школи для писарів. Професія писаря була дуже престижною і обіцяла соці-альний добробут. З тих часів зберігся такий вислів: “Дивись, немає іншої посади, крім посади писаря, де людина завжди начальник”. На початковому етапі навчання в школах для писарів відшліфовувалася техніка зображення ієрогліфів. Далі більше уваги приділялося змісту текстів. А вже на прогресивному етапі школярів навчали красномовству, яке вважалося найважливішою рисою писаря. Взагалі єгипетське письмо вважається одним із найдавніших у світі. В Єгипті збереглося багато різних пам’яток, обелісків, руїн храмів, вкритих давніми єгипетськими письменами - ієрогліфами.
Розшифрував ієрогліфи і прочитав давні надписи у 1821 р. французький учений Жан Шампольон. В Єгипті поблизу села Розетта була знайдена кам’яна плита, зверху донизу вкрита письменами. Надписи на плиті поділялися на три частини. Зверху був текст грецькою мовою, а на двох нижніх частинах - єгипетською. Йшлося про царя Птоломея і царицю Клеопатру. Жан Шампольон помітив, що окремі ієрогліфи містяться в овальних рамках. Він припустив, що це можуть бути царські імена Птоломея та Клеопатри. Під єгипетські ієрогліфи вчений підставив грецькі букви і зрозумів, як єгипетською пишуться ці імена. Поступово були розшифровані всі ієрогліфи.
Паралельно з ієрогліфічним у Стародавньому Єгипті використовувалося ієратичне письмо, особливо для світських документів адміністративного, торгового і правового характеру. Пізніше єгипетське письмо стало більш удосконаленим - демотичним. Воно було простішим і легшим для швидкого писання. Відомо, що кожен із символів демотичного письма щось означав, наприклад, овал та три дерева над ним означали повінь, видозмінене зображення хижака - якусь небезпеку. Із втратою Єгиптом незалежності (після завоювання Александром Македонським) єгипетське письмо занепадає, потрапивши під грецький і латинський вплив.
Окрім грамоти, учні в школах вивчали математику, географію, астрономію, медицину, мови інших народів. Учителі повідомляли дані з математики, що могли знадобитися для розрахунку будівництва каналів, храмів, пірамід, підрахунку врожаю, астрономічних обчислень, які використовувалися, зокрема, для прогнозів розливів Нілу. Географії часто навчали разом з геометрією, аби учень міг навчитися зображати план місцевості.
Найбільш містичними та таємничими були школи для жерців. Тут учням передавалися вміння відправляти релігійні культи, а також давалися наукові знання, які тримали в таємниці від інших людей. Після засвоєння основ навчання та вивчення релігійних догм і обрядів школярі, які готувалися стати жерцями, складали іспити. Того, хто склав іспити, звільняли від мирського одягу, потім купали, брили наголо, змащували тіло пахощами та одягали у жрецький одяг.
Поряд із жерцями найосвіченішими у Стародавньому Єгипті вважалися чиновники. У школах для чиновників багато часу приділялося завчанню священних текстів, а пізніше - вивченню наук. Майбутні чиновники повинні були розбиратися у будівництві, виготовленні різноманітних технічних пристроїв та навіть у військовій справі. Чиновниками вважалися архітектори, інженери, художники, організатори виробництва і воєнні спеціалісти.

 Будинки життя
Найбільш обдаровані молоді люди могли присвятити себе наукам в університетах древності, так званих Будинках життя, які були засновані, скоріш за все, в епоху перших династій і розташовувалися поряд з храмами.
У Будинках життя вироблялися директиви для художників, скульпторів та архітекторів. Будуючи храм, архітектори зобов’язані були його зробити символічним уявленням світу, який був витягнутий із хаосу і управляється богом. Художники та скульптори створювали статуї богів за культовими канонами.
Учні Будинків життя оволодівали також мистецтвом каліграфії, стилістики та ораторського мистецтва. Тут навчали математиці, астрономії, таємницям магічних обрядів та культів. У Будинках життя створювалася дидактична література, зберігалися “магічні книги”, які містили відомості з медицини - магічні заклинання і високо раціональні та експериментально підтверджені засоби лікування. На той час були накопичені знання і написані навчальні посібники з діагностики і лікування майже півсотні різних хвороб, а практика бальзамування у Стародавньому Єгипті стала, очевидно, першим й головним джерелом знань про будову людського тіла. Єгиптяни вірили, що людина може отримати відродження у царстві померлих, якщо її тіло добре зберегти. Під час бальзамування всі внутрішні органи померлого витягалися, а серце ховалося поруч з ним в окремій посудині. За віруваннями, серце мало особливе значення на майбутньому загробному суді. Черевну порожнину промивали спеціальним пальмовим вином, потім висушували і заповнювали ароматизованою рослинною тирсою. Від померлого залишалися лише шкіра та кістки. Після цього тіло поміщали у ванну з розчином карбонату натрію  і залишали на 70 днів. Для того, щоб тіло мало пристойний вигляд, кожен суглоб та палець, зап’ястя, руки та ноги огортали вузькими бинтами, що були просочені спеціальними смолами. Обличчя прикрашали, накладаючи тонку тканину, просякнуту спеціальними маслами, стригли волосся. Потім тіло покривали кількома шарами матерії, на мумію клали викарбувану із золота маску, яка повторювала форму обличчя, та вкладали у підготовлений саркофаг. Таке бальзамування давало змогу зберігати тіла протягом багатьох віків. Однак сучасні вчені переконані, що головною причиною збері-гання мумій є не стільки суміш, якою жерці обробляли тіла померлих і яка трималася у суворій таємниці, скільки надзвичайно сухий клімат Африки, що запобігає розвитку бактерій.
На випадок загибелі тіла людини робилися її скульптурні копії. Ці скульптури повинні були стати заміною і житлом для душі померлого. Поруч з померлим також клали зброю, знаряддя праці, посуд, тобто те, що йому могло знадобитися у загробному світі.
Цікаво і те, що причини хвороб лікарі Стародавнього Єгипту поділяли на природні і надприродні. До перших вони відносили нездорову їжу, несприятливі кліматичні і природні фактори, кишкових паразитів. Надприродні причини хвороб єгиптяни вбачали у вселенні в організм злих духів померлих. Для їх вигнання використовувалися як лікарські засоби, так і різноманітні магічні прийоми.
Єгипет і досі не залишає байдужими ані істориків, ані археологів, ані тих, хто цікавиться таємницями людських цивілізацій. Можна з упевненістю сказати, що давня єгипетська культура, релігійна та наукова спадщина - це воістину неоцінений подарунок сучасним і прийдешнім поколінням.

Підготувала Олена Нефедова

 

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.

 

 

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!