s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статті з журналу Літопис Саламанський університет: запальна фієста на тлі студентських буднів

Саламанський університет: запальна фієста на тлі студентських буднів

Журнал «Сучасна освіта» №10(62) 2009

Саламанка - місто, котре тільки зі своєї назви викликає багато різноманітних асоціацій: починаючи від загадкової тварини саламандри і закінчуючи зв’язком з чимось веселим, постійно святковим та навіть розпусним. І тут немає чому дивуватися, адже майже всі відомі іспанські легенди пов’язані саме з ним...  У XV столітті на території маленького університетського містечка на заході Іспанії існувало дві церкви: Сан-Томе та Сан-Беніто. І все б нічого, але прихожани обох церков були запеклими ворогами й розкололи містечко на два ворогуючі табори - томістів та бенітистів. Тоді двоє братів, котрі належали до однієї з церков, не поділивши щось під час гри у м’яч, убили двох братів - прихожан ворогуючої церкви. Мати хлопців, котрі трагічно загинули, вирішила помститися (за що пізніше була прозвана Ла-Брава - “відважна”, або “дика”). Вона власноруч відрізала голови убивцям своїх синів та кинула їх ще на свіжі могили, щоб тій, іншій матері, довелося схилити голову перед ворогами, забираючи страшний трофей. Усі четверо загиблих хлопців навчалися у Саламанському університеті...

Короткі сторінки історії
Цікавих та захоплюючих дух історій цей навчальний заклад має безліч (до них ми повернемося далі), а ось про його історичне минуле можна розповісти кількома рядками.
Те, що розумні та освічені люди можуть врятувати країну, розумів ще король Леону Альфонс IX, а не тільки наші сучасні політики на рекламних бігбордах. Тому у 1218 році він видав Указ про заснування у Саламанці Універсальної школи ( “Естудіо генераль”). Майже одночасно, разом із заснуванням ордену домініканців та інквізиції у місті, з’являється Вільна гільдія вчителів та учнів. Іншими словами, Саламанка стала центром вільнодумства, лібералізму та просвітництва. Свій гордий статус вона пронесла крізь буремне Середньовіччя,  крізь епоху церковних трибуналів та крізь імперсько-завойовницькі плани іспанських королів - так народився Саламанський університет. У його стінах не боялися висловлювати думки, робити експерименти, а головне - вивчати заборонене! Тоді, коли геліоцентрична система Коперника скрізь вважалася проклятою, у Саламанці на неї молилися та досконально досліджували.

А ви знайшли жабеня?!
За старовинною легендою стати студентом Саламанського університету не так-то й просто. Потрібно відшукати жабу. Ця забавка трохи схожа на нашу київську - коли всіх туристів просять відшукати крокодильчика на Будинку з химерами. Але якщо для туристів це зайвий привід потішитися та загадати чергове безглузде бажання, віднайшовши тваринку, то для майбутніх студентів - це екзамен на гідність навчатися у цих стінах.  Жабеня - своєрідний “атракціон”, котрий бере свій початок з середини XVI століття. Ось уже півстоліття кожний, хто приїжджає в Саламанку, повинний зупинитися перед фасадом головної будівлі і на завитках ефектного орнаменту в стилі платереско, серед чудернацьких рослин та фантастичних фігур знайти маленького зеленого плазуна. Ніякого розіграшу тут немає - жабеня дійсно існує. Невідомий автор, мабуть, великий жартівник, посадив його на один з черепів, яких у кам’яному узорі дуже багато. Вважається, що лише дуже спостережлива людина може віднайти заповітну тваринку, і саме вона достойна вчитися в славнозвісному іспанському університеті.

“Графіті” віком у сотні років
На особливу увагу заслуговують десятки речень, написаних червоним чорнилом на старовинних стінах. Це - “вітори”, що походить від латинського victor - переможець. Саме з їх допомогою протягом століть велася хроніка університету. Ці написи сповіщали про різноманітні святкові події, на кшталт відкриття нової кафедри або отримання ступеня доктора наук. Виникає запитання: чому ж вони червоні? Адже могли бути чорні, або просто вирізьблені каліграфічним почерком за допомогою спеціального приладу. Відповідаю:  у середні віки на честь вагомих подій в Іспанії влаштовували кориду (бій биків), після неї кров вбитого бика змішували з оливковою олією та перцем і фіксували, хто чим відзначився. До того ж намагалися це робити недалеко від місця перемоги. Наприклад, у старому кафедральному соборі Святої Варвари є багато червоних малюнків, котрі сповіщають про успішне отримання ступеня кандидата. Кожний претендент на це почесне звання ніч перед нагородженням повинен був провести у соборі в молитвах та покаянні. А зранку комісія в останній раз перевіряла його знання, і якщо відповідь їх влаштовувала, студент ставав науковцем, а цей день залишали на стінах церкви у вигляді ескізів, звісно іззовні, щоб не псувати вишукані фрески.

Іспанський студент - хто він?
Університет, якому подароване місто, саме так, а не навпаки. Під час навчального року зі 180 тисяч мешканців міста майже третину з них складають студенти. Запитайте на вулиці будь-якого перехожого не старшого за  35 років, чи “місцевий” він, то у більшості випадків вам дадуть наступну відповідь: “Майже, я тут навчаюся”.
У перший день навчального року тут немає жодних лекцій та семінарів, тільки урочиста церемонія з приводу “відкриття сезону”. Старовинна будівля, яка слугує лишень для проведення вагомих подій, ще з самісінького ранку заповнена людьми. У меморіальній аудиторії імені Франсиско Салінаса (був такий сліпий композитор епохи Бароко)  проходить посвячення в студенти. Збираються абсолютно всі викладачі факультету, з усіх кафедр на чолі з ректором. І що цікаво: у кожного факультету свій колір мантії: у медичного - жовтий, у філологічного - блакитний тощо. Опісля починається єдина спільна лекція для всіх студентів та викладачів університету, тут неважливо,  на якому ти курсі чи який науковий ступінь маєш, головне - це спільний дух єднання та бажання перемоги. Читати цю лекцію - надзвичайно велика честь, тому кожного року обирають саме того професора, котрий мав найбільше досягнень за попередній навчальний рік.
Наступного дня починаються лекції, а разом з ними і головна фієста року - Дні Саламанки. Звісно, що цього тижня багато прогулів та невивчених занять, але воно того варте. Окрім того, що на головній площі міста можна потанцювати запальне фламенко, побачити Дон Кіхота та Санчо Пансу, попоїсти традиційних орнасо (м’ясні пироги). Можна ще й “познущатися” над новачками, що стало невід’ємною частиною початку кожного нового навчального року.
А “знущання” виглядають наступним чином...
На Центральній площі збирається велика група юнаків та дівчат, серед них як новачки, так і старші студенти. “Старшаки” вигукують команди молодшим, а ті в свою чергу слухняно стають в одну шеренгу та голосно й чітко називають свої імена кожному перехожому, роблячи несміливий крок вперед. Далі гірше: привселюдно треба вимовити наступну клятву: “Я - найгірший та найдурніший студент даю клятву, що не маю права ослухатися старшого, інакше...”, - і йде перерахування усіляких можливих покарань: починаючи від банального “ку-ка-рі-ку” на площі міста і закінчуючи миттям туалетів у гуртожитку. Забава ця називається “новатада”, що походить від іспанського “novato” - і смішними клятвами не закінчується. Увесь перший тиждень “жовторотиків” інтенсивно навчають життю. Найпопулярніша капость - одягнути новачка якомога найбільш безглуздіше: наприклад спідню білизну поверх джинсів та футболок та вигнати у найлюдяніше місце. Жалітися, тікати, ховатися - суворо забороняється. Також першокурсники повинні досконало знати гімн свого гуртожитку та щомиті відкликатися на прізвисько, яке дали йому старшокурсники. І нарешті, останнє випробування: студентів заганяють в якусь простору середньові-чну залу та влаштовують “работоргівлю”. “Зв’язками” по 3-4 людини первачків вручають “дідам”, а ті вже розпоряджаються ними на власний розсуд. Частіше за все це декілька раз збігати за пивом, або поклеїти дурня перед вікнами жіночого гуртожитку. 
Як ви вже здогадалися, традиція бере свій початок із середньовіччя. Але тоді все було набагато жорстокіше. Ось найневинніший жарт: поставити першокурсника всередину кола та обпльовувати його до тих пір, поки він не стане схожим на сніговика. Правда, жорстоко? Але завдяки старанням ректора таким знущанням було покладено край. Започаткували знайомства за чашкою какао. Тож тепер спочатку п’ють ароматний напій, а вже потім виходять на вулиці святкувати посвячення у студенти. До речі, самі ж новачки не мають нічого проти такої традиції, навіть навпаки - вона допомагає їм швидше освоїтися та знайти нових друзів.

 Сучасність, пронизана старовиною
У сучасній Саламанці на 16 факультетах - мистецтвознавства, біологічному, аграрному, природничих наук, хімії, соціології, юридичному, економічному, педагогічному, фармацевтичному, філософському, історико-географічному, медичному, психологічному, філологічному, а також в 10 університетських центрах можна отримати 88 спеціальностей. Не рахуючи головного міста, університет також знаходиться ще в Авілі, Саморі, Бехару та Вільямайору. Загальна кількість студентів складає майже 30 000 чоловік. І всі вони ще й досі ревно підтримують та зберігають славні традиції своїх предків. Отримуючи Honoris Causa, так само на стінах пишуться “вітори”, тільки вже не кров’ю, а звичайною червоною фарбою. А в повітрі літає дух відомого Відрієра, славного студента, котрого народила фантазія Сервантеса, здається, що ось-ось і він почне свою чергову
витівку.

 

Анастасія Медведчук

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.