Галопом по Європам, або Європейські канікули

Організатором семінару щодо запобігання поширенню наркотиків стала французька організація .Навколишнє середовище без кордонів". В програмі також були зазначені зустріч з французькими журналістами та візит до Інституту політичних наук. Тривалість програми - з ЗО квітня по 10 травня. 10 днів Європи, а семінар - не кожен день. Що робити у вільний час? Звісно ж, - подорожувати!

НАПОЛЕОНІВСЬКИЙ ПЛАН ПІДКОРЕННЯ ЄВРОПИ70 людей зібрались у 21 аудиторії Інституту й уважно слухали керівника групи Оксану Ольхіну. Серед них були студенти й викладачі. Вперше вони опинилися "по одну сторону барикад", повільно почав зникати бар'єр між вчителем та учнем. Коли кожний крок в програмі був по декілька разів проговорений, а всі деталі прояснені, вималювався такий собі нехитрий план підкорення Європи. Зустріч у Львові й завантаження речей в автобус -перетин кордону - польський замок Ланцут - один день у Празі - п'ять днів у Парижі - день в Амстердамі - день в Берліні - знову Львів. Елементарно, Ватсоне!

ПОЇЗД №91Місце зустрічі - залізничний вокзал Львова, 1 травня, 6.41. Половина групи приїхала до Львова на день раніше 91 поїздом, а інша частина - тим самим косій поїздом рівно 24 години потому. 1 травня вся група була рівномірно втомленою - одна частина від нічної прогулянки містом, а інша - від святкування знайомства протягом ночі у поїзді Київ-Львів. Ми підійшли до двохповерхового красеня автобуса й почали по черзі займати місця. Принцип формування черги був найоб'єктивнішим: першими заходять ті, хто першими здали документи. Викладачі зайняли перший поверх та перші чотири місця другого поверху. З місцями на другому поверсі потім вийшла смішна історія. В проході між тими кріслами висів телевізор. На потіху студентам, кожного разу підіймаючись з місця, викладачі задівали головою телевізор. Лише під кінець вони стали більш уважними.

Речі спаковані, усі на своїх місцях. Ми починаємо нашу далеку й нелегку подорож.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ. ЗАМОК ЛАНЦУТ{mosimage}Кордон проходили довго -довелося вийняти весь багаж й пройти митницю. Дві години провівши на кордоні, ми потрапили у Шенген і полегшено зітхнули - більше жодних кордонів! Добре, що Польща увійшла до Шенгенської зони.

Місце зупинки - замок Ланцут. Він був побудований в першій половині XVII століття й став головною резиденцією графів Потоцьких. Замок більше схожий на палац, який оточений високим муром. В середині зберігаються унікальна колекція портретів родини Потоцьких, найбільше зібрання карет в Європі та багато скульптур. У кімнатах зберігся старовинний декор. Особливе враження справляє театр та бальна зала, де й досі щорічно проводять концерти класичної музики та шумні бали для старих аристократичних родів.

Наша група розділилася навпіл - жодний екскурсовод не зможе утримати увагу 70 людей одночасно. Після екскурсії ми пройшлись чарівним ландшафтним парком навколо замку. Кажуть, що найкраща пора в Ланцуті влітку - коли всюди розквітають троянди.

КОРОЛІВСЬКЕ МІСТО ПРАГАНіч в автобусі була жахливою - незвикле до такого ліжка тіло боліло у всіх. Чоловіки стійко переносили відсутність душу й інших зручностей. Але їх було всього 8 з 70, тож жінки були в абсолютній більшості. Зупинка автобуса для відпочинку та туалету зазвичай займала більше години. На одному з паркінгів декотрі дівчата проявили свою героїчність - помили волосся під холодною водою в душевій кабінці. Не дивно, що половина з них отримала нежить, але краса того варта. У інших, менш героїчних постатей, немита голова свербіла аж до самого Парижу.

Ми приїхали до Праги - міста, про яке з захопленням розповідають усі, хто там буває. 0 другій годині була запланована екскурсія, тож ми мали ще багато вільного часу.

Насолодитись незнайомим чарівним містом до того, як вам встигнуть про нього щось розказати, отримати власне перше враження, а не приймати чужі враження за свої, відчути атмосферу міста й його історію до того, як про неї розкаже гід - що може бути краще для справжнього мандрівника? П'ять годин прогулянок містом пролетіли як мить.

9 годин - занадто мало для знайомства з Прагою, але достатньо, аби відчути її ритм й назавжди м полюбити. Наша група поповнила лави фан-клубу Праги, який давно вже встиг стати одним з найбільших в селі.

ПОБАЧЕННЯ З МІСТОМ МРІЇЗа дві години до прибуття в Париж весь автобус охопило незрозуміле збудження - то дівчата почали готуватись до зустрічі з містом своєї мрії. Готувались ретельно, як до довгоочікуваного побачення. Хтось перевдягався, а більшість погоджувалась з думкою, що фарбувати очі досить складно в автобусі, що швидко пересувається. Більш-менш задоволені результатами кропіткої праці, ми вийшли з автобусу біля Оперного театру.

{mosimage}Перший магазин, який ми відвідали був, звісно, магазином парфумів. Це був не просто магазин, а магазин-музей... Надивившись на всілякі експонати як-то 'орган парфумера' й різні старовинні флакони, ми пішли на "дегустацію". Придбав справжні паризькі парфуми, ми попростували до вільного від податків
магазину Kam's. Там нас знову чекали парфуми, але вже не від одної фабрики, а різних світових брендів - той самий асортимент, що і в київському Бро-карді, але з меншими цінами й більшою вірогідністю відсутності підробок. Згодом ми оцінили те, що купили парфуми на початку подорожі • потім часу фізично би не вистачило на такий шопінг.

Пообідав, ми поїхали в готель. Виявилося, що нам неправильно забронювали номери - на один день пізніше. Тож готель запропонував нам інший варіант • кращі умови проживання, але гірший район. Одну ніч ми провели в цьому готелі, а вже наступну - в готелі Формула 1.

Причепурившись й врешті-решт побувавши у душі, група зібралась в холі, щоб разом дійти до Ейфелевої вежі. Район навколо готелю був й справді якимось дивним - навколо одні іспанці та негри, які час від часу відпускали якісь компліменти на нашу адресу. Враження, ніби потрапили враз до сонячного Єгипту з їхніми запальними арабами. Страшнувато, тож після відвідання вежі двадцять дівчат зібрались і разом поїхали додому - так безпечніше.

Ейфелева вежа завжди здавалась мені чимось попсовим та несправедливо розпіареним. Але вперше їі побачив, усі подібні думки моментально зникли. Вона здається маленькою, але підійшовши ближче розумієш, що це - геніальна архітекторська майстерність, яка зробила із брили металу довершену, вишукану й легку конструкцію.

Черга під вежею вражала. Це й не дивно: субота, травневі свята, безліч туристів. В черзі довелося чекати більше години. У вежі є 3 поверхи. На перший підіймаються сходами, на другому розташований ресторан, а на третьому -найкращий краєвид. Відповідно, ціни на різні поверхи різні. Заплатив близько 90 гривень, ми піднялись на 3 поверх. Те, що відкрилось нашим очам, було варте тих грошей. Париж лежав перед нашими ногами...

Найкращий час для відвідання оглядових площадок - завершення дня. Тоді встигаєш подивитись на місто і в денному світлі, і в променях заходу сонця, і вночі. Абсолютно різний краєвид.

Чотири години ми ходили по вежі. Познайомились з росіянами й разом з ними блукали всю ніч по Парижу.

О 6.30 я зайшла в наш номер - якраз встигла на початок сніданку.

ВЕРСАЛЬ І ОБГОРІЛІ НОСИ{mosimage}Рано вранці ми вирушили до Версалю. Цей палац відомий своїми чергами, тож ми вирішили бути на місці ще до відкриття - до 9 години. Версаль знаходиться за містом, тож в автобусі у всіх була можливість додивитись вранішні сни.

День видався спекотним. Наша група передусім хотіла подивитись на парк, а вже потім - на палац. Після відвідання володінь Марії Антуанети вражень було стільки, що йти до палацу не було змоги. Ми вирішили, що насолоду треба дозувати. Тож палац ми побачимо наступного разу.

Ніхто не очікував такої спекотної погоди, тож ввечері і у студентів, і у викладачів були однакові червоні обгорілі носи.

Ввечері на нас чекала прогулянка Сеною на кораблику Бато Парізьен, який зазвичай відправляється від Ейфелевої вежі кожних 20 хвилин. Така екскурсія - обов'язкова для всіх, хто хоче відчути красу Парижу. Одягнувши навушники, що є біля кожного крісла й обравши необхідну мову, можна прослухати запис пристойної якості про те, що в даний момент пропливає корабель.