s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Летопись Оксфорд, Кембридж – витоки лідерства

Оксфорд, Кембридж – витоки лідерства

Журнал «Сучасна освіта» №12(84) 2011

Освіта, отримана в Британії, здобула славу однієї з найкращих у світі. Вважається, що якість британської освіти тримається на “трьох китах”: чудовій оснащеності шкіл та вищих начальних закладів, інноваційних освітніх технологіях та відмові від пасивної системи навчання на користь активної самостійної роботи. Найстаріші університети Оксфорда і Кембриджа й досі служать міжнародними центрами освіти, а британські ступені є визнаними і шанованими в усьому світі.

Школи
Освіта в Британії розвивалася впродовж багатьох століть. Спершу було створено систему так званої народної освіти - король Едуард VI заснував загальнодержавну “мережу” шкіл, головним предметом вивчення в яких стала грамота. В цих школах діти теоретично могли отримувати безкоштовну освіту, однак насправді більшість дітей “граматичні” школи не відвідували через те, що їхні сім’ї були дуже бідними і потребували годувальників.
У 1564 році було ухвалено спеціальний статут, що стосувався ремісників і підмайстрів. Так, відповідно до нього займатися торгівлею або ремеслом було заборонено без попереднього 7-річного навчання у майстра. Пізніше, вже у 1692 році Законом Єлизавети про бідних для навчання дітей з незаможних сімей, незаконнонароджених та сиріт, нарівні з регулярною системою учнівства підмайстрів, було створено систему приходського учнівства. Ця система охоплювала переважно хлопчиків, оскільки їх генетичне походження розглядалося як більш сприятливе для отримання освіти.
Приходські школи виникали при церквах й утримувалися священнослужителями. Вчителями тут були духовні особи, і освіта, звісно, мала суворо теологічний характер. Напам’ять вивчали лише канонічні, тобто дозволені церквою, підручники та священні книги. Щодо методики навчання, то воно будувалося переважно на запам’ятовуванні текстів із священного письма, коментарів до них, а навчальний матеріал подавався у вигляді запитань і готових відповідей. Вчитель спочатку читав матеріал для його сприйняття учнями, а учні всі разом уголос повторювали почуте. Таке механічне заучування текстів було зумовлене тим, що матеріалом для вивчення служили книги, написані латиною, отже, їх зміст був недоступний для дітей.
Учнів також вчили рахунку в межах додавання, віднімання та множення. Діленням займалися вкрай рідко через те, що така дія вважалася складною. Однак найважливішим залишалося заучування молитов та релігійних мелодій. Кожен учень викликався до дошки і повинен був повторити вивчене без будь-яких затримок. Визначених термінів та розкладу занять у приходських школах не було.
У 1662 році церкви інших, крім англіканського, віросповідань отримали дозвіл на створення академій для освіти студентів, які не могли приймати статутні вимоги англіканської церкви - християнської протестантської церкви, яку було засновано Генріхом VIII внаслідок Реформації. Деякі з цих “іновірських академій” діють і дотепер. Це, наприклад, баптистський коледж в Брістолі (найстарший з таких академій).
Жінки, яких називали класними дамами, допускалися до викладання в школах для дівчат, у благодійних школах, а також в широко розвинутій системі “неформальних сільських шкіл”, де навчання дітей забезпечувалося силами грамотних односельців. Вчителькам, як правило, доручався один з трьох предметів навчання - читання, письмо або арифметика. В англійській мові ці предмети називалися “три R” - Reading, wRiting, aRithmetic.
До початку ХІХ ст. більшість шкіл працювали при Церкві Англії (англіканській церкві), проте у другій половині ХІХ ст. в країні почали створювати систему обов’язкової безкоштовної початкової світської освіти.

Оксфорд
Історія англійської вищої освіти бере початок у 1096 році, з того часу, як розпочалося навчання в Оксфорді - найстарішому англомовному університеті світу. Висилка іноземців з Паризького університету в 1167 році внаслідок реформи Генріха ІІ Плантагенета, який заборонив студентам навчатися у Сорбонні, змусила багатьох англійських учнів поїхати з Франції та поселитися в Оксфорді.
У 1188 році англійський історик з Уельсу Джеральд дав громадське читання скликаним викладачам з Оксфорду, а у 1190 році сюди прибув навчатися перший іноземний студент - Емо з Фрісландії. У 1201 році університет очолив вчений Оксоній, якому пізніше, у 1214 році було вручено титул канцлера - номінального глави університету. Менш ніж за століття Оксфорд досяг високого положення серед правителів Англійської держави. В 1355 році Едвард ІІІ нагородив цей навчальний заклад за неоціненний внесок в освіту.
Для підтримання суворої церковної дисципліни в університеті були створені менші структури з обмеженим самоуправлінням - коледжі. Два найдавніших коледжі - Балліоль (1260) та Мертон (1264) були названі на честь своїх засновників Джона Балліоль і Уолтера де Мертон. До речі, називати коледжі ім’ям або чином засновника стало однією з оксфордських традицій. Так, Кардинальський коледж, на подвір’ї якого з дня створення щовечора лунає дзвін “Великий Том”, заснував кардинал Томас Уолсі. Собор цього коледжу є кафедральним, а його багате зібрання вітражів - однією із пам’яток Оксфордського університету.
У XII ст. Оксфорд стає центром математики й астрономії. Саме тут Джон Голлівуд вперше замінив римські цифри арабськими, і незабаром за оксфордськими підручникам математики почали навчатися у всій Європі.
У XVIII ст. в Оксфорді розпочалася нова ера наукових відкриттів та релігійного відродження. З 1878 року навчальний заклад відкрив свої двері для академічної освіти жінок, а перші жінки-викладачі з’явилися в університеті у 1920 році.
У XIX ст. університет, який сотні років проіснував як “держава в державі”, був реформований - призначення викладачів вже ґрунтувалося виключно на науковій репутації, були засновані історичний та юридичний факультети, пізніше до них додалися факультети з інших спеціальностей. Водночас університет поступово став втрачати автономію, дедалі більше потрапляючи в залежність від загальнодержавних законів і чиновників. У 1950 році у нього було відібрано право відправляти власного представника в Парламент, яке проіснувало 350 років.
Попри це Оксфордський університет не втратив своєї елітарності і в наші дні, залишаючись найбільш престижним навчальним закладом Великобританії і справляючи значний вплив не лише на наукове життя країни, а й на її зовнішню та внутрішню політику.
 Кембридж
У XIII ст. через сутичку між студентами та міським населенням із Оксфорда втекла група студентів і професорів, які незабаром заснували Кембриджський університет. Перший коледж у Кембриджі відкрився в 1284 році. Офіційно університет було визнано Папою Іоанном XXII в 1318 році. Однак до цього моменту це вже був навчальний заклад, що цілком сформувався й затвердився.
Освіта в Кембриджі тривала доволі довгий час, а після закінчення навчання необхідно було провести в ньому не менше двох років у якості викладача.
До середини XIX ст. велика увага тут приділялася математиці - випускний іспит з цієї дисципліни був обов’язковим для всіх студентів. Водночас Кембриджський університет дав світу відомих гуманітаріїв і представників творчих професій. Серед найвідоміших учнів Кембриджського університету імена Олівера Кромвеля, Чарльза Дарвіна, Ісаака Ньютона.
У 1869 році тут відкривається перший жіночий коледж. Дещо пізніше королева Вікторія І провела реформи, спрямовані на скасування виняткового права осіб англіканської церкви на отримання посад, стипендій тощо в Кембриджському університеті та коледжах, відміну обмежень щодо осіб різних національностей і станів, залучення коледжів до участі у витратах університету, перетворення колишніх і введення нових галузей викладання, допущення жінок до вищої освіти. Законодавчим органом Кембриджського університету став сенат, до складу якого входить канцлер, віце-канцлер, всі доктори, а також магістри.
Інші університети
В столиці Англії було відкрито Університетський коледж Лондона, а потім Королівський коледж - два заклади, що складають нині Лондонський університет. Також на початку XIX ст. був заснований Даремський університет, а наприкінці століття у великих містах були відкриті так звані університети з червоної цегли (redbrick university) - навчальні заклади, в яких вивчали прикладні або інженерні дисципліни. Спочатку цей термін мав певне негативне забарвлення, оскільки університети були відносно молодими, однак при цьому вони швидко розвивалися, а тому розглядалися як “вискочки” порівняно із “старовинними” навчальними закладами. Проте  у міру появи у 1960-ті роки “університетів з листкового скла”, а після 1992 року - численних “нових університетів” зневажливий термін перетворився на символ високої респектабельності. До групи “червоної цегли” входять Бірмінгемський, Брістольський, Ліверпульський, Манчестерський, Лідський, Шеффілдський університети.
Рух індустріальних університетів зародився на основі численних навчальних закладів, що виникли в ХІХ ст. у промислових та освітніх центрах країни. Особливістю цих університетів стало те, що вони не являли собою закриті колегії та приймали на навчання без врахування релігії або соціального стану. Отже, тут віддавалася перевага практичним заняттям порівняно з академічними, абстрактно-теоретичними, і саме такий прикладний профіль відрізняв “червноцегляні” університети від старовинних - Оксфорду, Кембриджа та інших.

Підготувала
О. Нефедова

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

БЕЗКОШТОВНА ПІДПИСКА
Безкоштовно підписуйтесь на журнал «Сучасна освіта». Ми обов'язково надішлемо посилання по виходу видання, щоб ви могли завантажити журнал і читати онлайн.
Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!