s-osvita.com.ua ЖУРНАЛ «СУЧАСНА ОСВІТА» Статьи из журнала Летопись «Місто семи пагорбів і всієї землі повелитель»

«Місто семи пагорбів і всієї землі повелитель»

Журнал «Сучасна освіта» №12(74) 2010

Стародавній Рим - одна з прогресивних цивілізацій античності. Місто засноване у 753 р. до н.е. на високих і зручних для оборони пагорбах, на березі судно-плавної річки Тибр. Історія славетної римської цивілізації поділяється на три періоди: царський (середина VIII ст. до н.е.), республіканський (VI-I ст. до н.е.) та імператорський (30 р. до н.е. - 476 р. н.е.). Зеніту своєї могутності Стародавній Рим досягає у ІІ ст. н.е. - період, коли під його владою знаходиться простір від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході, в певній мірі завдяки науці та освіті.

Легенда про заснування Риму
Засновниками Риму вважаються брати-близнята Ромул та Рем. Їх мати Рея Сильвія була донькою законного царя стародавнього латинського міста Альба-Лонгі Нумітора, зміщеного з престолу його молодшим братом Амулієм. Амулій не хотів, аби діти Нумітора стали на заваді його честолюбним планам - син Нумітора зникає під час полювання, а Рею Сильвію змушують стати весталкою - однією із жриць богині Вести, що мали дотримуватися обітниці безшлюбності впродовж 30 років. Але на четвертий рік служіння до Реї Сильвії являється Марс, від якого вона народжує двох братів. Розгніваний Амулій наказує покласти їх у корзину та кинути в річку Тибр. Однак кошик прибиває до берега, біля підніжжя Палатинського пагорба, де немовлят знаходить і вигодовує вовчиця. Згодом братів підбирає царський пастух Фаустул, а його жінка Акка Ларенція приймає близнят під свою опіку.
Дізнавшись таємницю свого походження, вже дорослі Ромул та Рем вбивають Амулія та відновлюють на троні свого діда Нумітора. Через чотири роки, з волі свого діда, брати вирушають до Тибру шукати місце для нової колонії Альба-Лонгі. За легендою, Рем обрав місцевість між Палатинським та Капітолій-ським пагорбами, однак Ромул наполягав на тому, щоб заснувати місто на Палатинському пагорбі. Виникає суперечка, через яку Ромул вбиває свого брата. Згодом Ромул розкаюється у вбивстві Рема, а 21 квітня 753 р. до н.е. засновує місто, якому дає своє ім’я і стає його царем.

Витоки навчання у Стародавньому Римі
Ключову роль у формуванні особистості юного римлянина відігравали традиції сімейно-релігійного навчання й виховання. Родини давніх римлян за царського періоду знаходилися під захистом багатьох богів. Батько виконував обов’язки жерця і був у сім’ї абсолютним господарем, настільки не обмеженим у свої правах, що міг навіть продати своїх дітей у рабство. Дівчатка, в той час, виховувалися під пильним наглядом матерів аж до заміжжя, а хлопці до 16 років під керівництвом батька залучалися до домашніх і польових робіт, вивчали мистецтво володіння зброєю.

Перші елементарні або початкові школи з’являються за часів Римської республіки у ІІІ ст. до н.е. Цікаво, що їх відвідувати мали можливість діти вільнонародженого населення або плебеїв, тоді як заможні люди надавали перевагу домашньому навчанню та вихованню своїх дітей під началом вчителя - раба грецького походження.

У школах діти з семи років вчилися читати, писати й рахувати. Іноді арифметикою з ними займався особливий учитель, якого називали “калькулятор”. Лічильним матеріалом при цьому служили камінці, а також пальці на руках: на лівій руці були одиниці та десятки, на правій - сотні та тисячі. Таблицю множення школярі заучували напам’ять, повторюючи її хором за вчителем. І хоча умови навчання були доволі невимушеними, застосовувалися й тілесні покарання - за провину або невивчений урок учня могли висікти різками.

У середині II ст. до н.е. виникають граматичні школи, вже для дітей заможних людей. До цих шкіл хлопчики вступали у 12 і вчилися до 16 років, оволоді-ваючи разом з вчителем - граматикою грецької мови і літературою, латиною, теорією словесності, історією. Дещо пізніше з’являються риторичні школи, де юнаків із найзаможніших сімей, за доволі високу плату, вчителі-ритори навчали ораторському мистецтву, філософії, риториці, правознавству, математиці, астрономії, музиці, готуючи до майбутньої державної діяльності.

У шкільному навчанні красномовству цінувалася передусім зовнішня ефектність, форма, а не зміст. Вважалося, що оратор повинен володіти природними здібностями і разом з тим освоювати мистецтво красномовства, вміти наслідувати високі взірці, постійно вправлятися у цій справі, мати практичний досвід виступів перед публікою.

У шкільній риториці склалося стійке уявлення про структуру взірцевої мови: вступ, виклад сутності справи, наведення доказів власної позиції та спростування тверджень опонента, висновок. У всіх посібниках з риторики докладно, на ретельно відібраних прикладах, говорилося, як прикрасити мову стилістично, як подати її слухачам.

Для дітей римської знаті створювалися своєрідні виховні центри - колегії юнацтва. Вперше вони були створені імператором Августом у Римі для молоді патриціанських родів з метою формування правлячої еліти, згодом вони поширилися по всій Імперії. Також склалася традиція на завершальному етапі навчання влаштовувати для молодих риторів своєрідні освітні поїздки до елліністичних центрів культури та просвітництва - Афін, Пергаму, Олександрії. У віці 17-18 років юнаки мали залишити навчання та пройти військову службу.

Як відбувалося навчання
Навчальний рік розпочинався у березні. Влітку занять майже не було, оскільки приблизно наприкінці липня наставали канікулярні дні або канікулярії, що були найспекотнішими у році. Навчання відновлювалося лише у середині жовтня, коли спека вщухала. Вчилися дівчатка і хлопчики цілий день, від світанку до вечора, роблячи перерву лише для обіду.

Спеціальних шкільних класів у сучасному розумінні тоді не було, зазвичай орендувалися приміщення в приватному будинку. Столів також не було, вчитель сидів на катедрі (кафедрі) - кріслі з високою спинкою, а діти розміщувалися на стільцях або табуретках, тримаючи у руках і на колінах шкільні предмети. Писали на навощених табличках та іноді використовували папірусні сувої й навіть пергамент, який після використання продавався торгівцям для обгортання. На стінах шкільного приміщення висіли різної величини таблиці та картини із зображенням міфологічних або історичних сцен.

У період Римської республіки навчання було приватним і держава в нього не втручалася. Однак у часи Імперії держава поставила навчання під свій контроль. Вчителі стали оплачуваними державними службовцями. Було встановлене число риторів і граматиків для кожного міста залежно від кількості жителів. Вчителі користувалися окремими привілеями, а в IV ст. всі кандидатури викладачів підлягали затвердженню імператором.

Усупереч традиціям
За часів Римської імперії відбувається розвиток жіночої освіти - у I-II cт. поряд з чоловічими граматичними школами виникають і жіночі, що для історії педагогіки було явищем новим. Після закінчення початкової школи дівчатка під керівництвом приватного вчителя - граматика продовжували навчання вдома. Вони повинні були знати літературу, граматику, риторику, вміти співати, танцювати, розуміти музику, деякі з них спеці-ально займалися географією, геометрією, математикою і навіть медициною. Кращим компліментом молодій римлянці були слова “освічена дівчина”. Таке уважне ставлення до жіночої освіти у Стародавньому Римі було пов’язане з тією роллю, що відводилася жінкам у сім’ї - організовувати родинний побут і виховувати дітей у дошкільному віці.

Чудову освіту отримували жінки імператорського дому, зокрема сестра Августа Октавія - покровителька Вергілія, донька Юлія, що любила науку та була дуже освіченою, Агрипина - мати Нерона, яка залишила після себе “Записки”. Жінки заглиблювалися у філософські трактати і твори з математики, а деякі пробували свої сили у літературі.

Цікаво, що в І ст. н.е. у Стародавньому Римі було започатковане навчання рабів у зв’язку з тим, що вони почали відігравати дедалі помітнішу роль в економіці держави. Раби ставали управляючими у маєтках та займалися торгівлею, були наглядачами над іншими рабами. Грамотних рабів залучали до бюрократичного апарату держави, багато з них були педагогами і навіть архітекторами. Ціна на освіченого раба суттєво зростала. Є приклади, коли римські бідняки продавали себе в рабство, оскільки, на їхню думку, статус раба давав більше шансів на забезпечене майбутнє, ніж статус вільного громадянина, що фактично наближався до жебракування. Іноді талановитість та освіта раба настільки піднімали його над звичайним рабським рівнем, що господар звільняв його, наприклад, майже всі відомі граматики були відпущені на волю за обдарованість й освіченість.

Занепад
До початку V ст. в Римській імперії відбувається процес занепаду інтелектуальної культури та відмирання творчої думки, тут вже не лишається ані мудрих та неупереджених істориків, ані натхненних та захоплюючих поетів. До V ст. римляни досягли такого ступеня варваризації, що майже непомітно злилися з варварським світом. Усе це знаходить відображення в освіті та вихованні - в школах панує формалізм, риторика вироджується у зовнішнє красномовство, моральність зводиться нанівець.


Від редакції: В цьому році ми разом перегорнули сторінки історії освіти Стародавнього світу. В наступному році ми продовжимо публікацію матеріалів у рубриці “Літопис”, оскільки вони викликали жваву цікавість нашої читацької аудиторії.

 

Підготувала Олена Нефедова

 

Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".

Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.

 

 

07 122 2016ДОРОГІ АБІТУРІЄНТИ І ВИПУСКНИКИ ШКІЛ!

Вас вітає довідково-інформаційний портал
СУЧАСНА ОСВІТА В УКРАЇНІ І ЗА КОРДОНОМ!

Підпишіться у формі підписки (див. нижче), щоб завантажити безкоштовно журнал «Сучасна освіта», в якому навчальні заклади запрошують докладніше дізнатися про набір абітурієнтів і правилах прийому.

Журнал висилається безкоштовно на е-мейл в цифровому форматі.

БЕЗКОШТОВНА ПІДПИСКА
Безкоштовно підписуйтесь на журнал «Сучасна освіта». Ми обов'язково надішлемо посилання по виходу видання, щоб ви могли завантажити журнал і читати онлайн.
Ніякого спаму! Увага! Ми не зможемо доставити пошту на домени .ru!