Журнал «Сучасна освіта» №3(66) 2010

Якщо йти “містом закоханих” від Собору Паризької Богоматері по бульвару Сен-Мішель, то неодмінно опинишся біля величного 26-метрового фонтану Святого Михайла: кам’яні химери вже кілька віків поспіль вивергають з пащ - ні, не вогонь, як про це розповідає давньо-грецький міф, а воду. Біля його підніжжя завжди юрмляться  туристи і... студенти. Адже зовсім поруч від цього місця знаходиться один з найстаріших університетів Європи - Сорбонна. Держава, одним  із символів якої є вищий навчальний заклад, для молоді наче медом намазана - тисячі людей їдуть сюди за знаннями. Тим паче, що гарну освіту можна здобути не лише у столиці, але й у провінції.
Чому можуть навчити?
Тим, хто прагне провести студентські роки у Франції, працівники освітніх агентств радять обирати ті спеціальності і напрямки навчання, на яких у країні “собаку з’їли”. Наприклад, тут гарно знаються на виноробстві, літакобудуванні, готельному і ресторанному бізнесі, косметичній і модній індустрії. Тому, якщо ви оберете професію, пов’язану з цими галузями, то не прогадаєте. Ще у Франції гарно викладають інженерну справу, економіку та управління. Традиційно потужною є математична школа. Також є сенс вивчати філософію, літературу, лінгвістику, історію, археологію, політологію, соціологію та мистецтво.
Якогось офіційного національного рейтингу вищих навчальних закладів у країні не існує. Тому місцеві абітурієнти орієнтуються на багаторічну репутацію закладу і його основну спеціалізацію.

Відчуй різницю
Для будь-якого пересічного українця “університет” і “вища школа” - це одне й те саме, слова-синоніми, але для француза між цими поняттями існує значна різниця. Історично склалося так, що їхня національна система освіти представлена двома конкуруючими “гравцями” - “університетами” і “вищими школами”, які прийнято називати Великими (Grandes Ecoles) з поваги до надзвичайно високого рівня підготовки фахівців, який вони стабільно підтримують. Про що свідчить і той факт, що деякі з цих шкіл (наприклад, Ecole des hautes etudes commerciales, а також Ecole Polytechnique) займають далеко не останні позиції у рейтингу 200 кращих ВНЗ світу за кілька останніх років. До речі, більшість успішних і відомих людей Франції - політиків, топ-менеджерів та представників еліти - навчалися  якраз  у Grandes Ecoles.
Вчитися у Великій школі престижніше, ніж в університеті, але й вступити - набагато важче. Приймальні комісії цих закладів дуже вимогливі до абітурієнтів. Щоб стати студентом, вступник повинен скласти кілька складних екзаменів, принаймні 2 роки провести у ліцеї, університеті чи на спеціальних підготовчих курсах і продемонструвати неабияку мотивацію та зацікавленість у навчанні, і все це за умови серйозного конкурсу: іноді на одне місце у Великій школі претендують до 7 - 10 чоловік. Університети у цьому аспекті більш демократичні, вони відкривають свої двері всім бажаючим: вступних іспитів немає, подекуди - лише співбесіда. Тому французи кажуть - “записатися” до університету, а не як ми - “вступити”. Приймають майже всіх, тому на початку навчального року в аудиторіях студентів, наче огірків у діжці - навіть сісти нікуди. Але сесія швидко розставляє крапки над “і” і відсіює до кінця року до 50% першокурсників. До вашого відома, французи вважають за найстрашніший “злочин” підглядати у конспект чи шпаргалку на екзаменах. За це без тіні співчуття можуть вигнати з університету без права вступати до будь-якого ВНЗ країни протягом наступних 5 - 10 років. “Се ля ві”, як кажуть місцеві!
 Розцінки на оцінки
Здобувати освіту на батьківщині Бальзака і Бодлера вигідно з двох ключових причин. По-перше, ви отримуєте диплом європейського ВНЗ, що неабияк підвищує шанси на вдале працевлаштування не лише у рідних пенатах, але й на Заході та в Америці. А по-друге, це майже нічого вам не коштуватиме. Навчання у державних університетах Франції безкоштовне і для громадян країни, і для іноземців. Необхідно лише сплачувати щорічні адміністративні внески, сума яких рідко перевищує 150 - 300 євро. А це, погодьтесь, зовсім не багато. Натомість ви отримуєте можливість користуватися всіма соціальними пільгами й спеці-альними студентськими тарифами, а також розраховувати на місце в гуртожитку.
А от у Великих школах за “науку” доведеться платити від 4 до 25 тис. євро на рік, проте в деяких з них до студентів застосовують принцип “від кожного по можливостях”, тобто встановлюють розмір плати в залежності від розмірів прибутків сім’ї, звісно, в рамках існуючих тарифів.  

Умови вступу
Українські абітурієнти можуть вступати до державних університетів Франції одразу після закінчення середньої школи. Але експерти радять не поспішати пакувати валізи неповнолітнім. Справа в тому, що за законами країни, якщо вступнику ще не виповнилося 18 років, він зобов’язаний мати опікуна - громадянина Франції, який живе у тому місті, до якого виїжджає вчитися вчорашній школяр. Це умова, яку досить важко виконати. До того ж, документи не можна відправляти безпосередньо до обраного ВНЗ, їх слід “провести” через Відділ університетського та наукового співробітництва Посольства Франції в Україні (www.ambafrance-ua.org/). Тому доцільніше стати повноправним студентом вдома, і протягом року поступово готуватися до підкорення “П’ятої” республіки. Студенти першого - третього курсів наших університетів можуть продовжити професійну підготовку  на програмах Лісанс (Licence 3), які відповідають українському бакалаврату.
А ще краще і дешевше - здобути диплом бакалавра в Україні, а потім на 2 роки поїхати до Франції за ступенем магістра (Master 1 и Master 2), який, між іншим, можна одержати у Великих школах. Адже потрапити до більшості з них можна лише після отримання вищої освіти на батьківщині.
Кожен університет має свої вимоги щодо тих документів, які повинен надати іноземець при вступі, зазвичай цей список складається з резюме, мотиваційного листа, навчального проекту, довідки про академічну успішність та сертифікату про знання мови DALF.

Віза
Щоб навчатись у Франції україн-ським студентам необхідно “відкрити” довгострокову студентську візу. Для цього до посольства слід подати чимало документів (їх перелік ви можете знайти на сайті амбасади - www.ambafrance-ua.org/), але найголовнішим “папірцем” є довідка з банку про наявність коштів для проживання на території Франції (не менше 5000 євро на рік).
Якщо у вас немає таких грошей, ви можете написати заявку на отримання студентського гранту чи стипендії, які б перекрили витрати на житло та їжу. Інформацію про них розміщує на своєму сайті національне освітнє агентство CampusFrance (http://ukraine-campusfrance.org/fr/).

Квадратні метри 
Неспішні прогулянки легендарними Єлисейськими полями,  посиденьки з новими друзями в затишній напівтемряві маленьких кав’яреньок у Латинському кварталі, відвідини мистецького Монмартру - ось як уявляє своє студентство у Парижі чи не кожен іноземець. Картина, без перебільшення, ідилічна, але реальна. Щоб організувати приємний відпочинок після напружених лекцій, студентам не доводиться докладати зусиль, а от щоб владнати деякі буденні справи по приїзді - ще й як! І стосується це, перш за все, квартирного питання, що, як відомо з роману Булгакова, псує людей. Річ у тому, що у столиці ціни на житло кусючі, ніби ціла сотня злих джмелів, і щоб винайняти пристойне однокімнатне помешкання, варто бути готовим “викласти” за нього 590 - 700 євро на місяць. Через це краще їхати за дипломами до провінції, де оренда квартир удвічі дешевша, а вищі навчальні заклади - нічим не поступаються паризьким, про що свідчить і дослідження популярного журналу для молоді L`Etudiant, проведене минулого року. За версією видання, найліпшими містами для отримання освіти та проживання є Тулуза, Гренобль, Монпельє, Бордо, Нант, Ліон, Страсбург, Марсель, Ренн.
З огляду на дорожнечу нерухомості, студенти вважають за велике везіння потрапити до гуртожитку. Адже у цьому випадку щасливчику надається кімната з душем, туалетом і підключенням до мережі Інтернет. А коштує це усього 150 - 300 євро на місяць. В столиці, звісно, дорожче - до 590 євро. Але якщо претендент на квадратні метри не стипендіат французького уряду, то у нього майже немає шансів оселитися в гуртожитку, де на 2000 місць - 30 000 заявок.
Розподілом місць в гуртожитках, а також пошуком для студентів “апартаментів” економ-класу займається спеціальна державна організація - CROUS (Centres Rеgionaux des Oeuvres Universitaires et Scolaires). Якщо виникли проблеми з розселенням, слід звертатися до неї (http://www.cnous.fr/). Також потрібно пам’ятати, що кожний студент, який мешкає у Франції, має право на отримання соціального житла (ALS) або особистої грошової допомоги на житло (APL). Щоб скористатися нею, вам необхідно написати заяву до Каси родинної допомоги (CAF) свого університету.

Підробітки
Мало кому подобається, коли в кишенях вітер свище, тому більшість іноземних студентів намагається знайти якусь роботу чи не з першого курсу. Щоб мати змогу офіційно працювати і чесно заробляти копійчину, студент повинен отримати спеціальний дозвіл Autorisation Provisoire de Travail (APT) у Департаменті з працевлаштування (DDTE) префектури міста. Але через те, що основний обов’язок будь-якого “школяра” - навчання, то на підробітки він може витрачати не більше 17 годин на тиждень, або 946 годин на рік. Працюючи неповний робочий день, він може розраховувати на мінімальну зарплатню у 8,                  27 євро за годину. Для порівняння: обід в університетській їдальні обходиться у 2, 8 євро, а проїзд в міському транспорті - у 1, 5 євро.