Журнал «Сучасна освіта» №1-2(65) 2010
В кожної задачі, навіть надзвичайної складності, є алгоритм рішення, який дає змогу поетапно її розв’язати. Це вам підтвердить будь-який математик. Так само і в житті - якщо маєте якусь мету, треба “розкласти по поличках”, що і як робити для її досягнення, створити власний алгоритм, схему послідовних дій, які дозволять успішно завершити справу. Це правило стане особливо у нагоді тим, хто бажає отримати вищу освіту за кордоном. Як стати студентом іноземного університету? Що для цього потрібно? Які перші кроки слід зробити? Ми продовжуємо публікації матеріалів в рубриці “Що потрібно знати про навчання за кордоном” і сьогодні спробуємо відповісти на ці та інші питання.
Без мови і ні туди і ні сюди
Щоб вирушити за омріяним дипломом за “моря та океани”, передусім, необхідно добре володіти мовою тієї країни, де ви збираєтесь вчитися. І не на рівні “читаю-перекладаю зі словником”, а настільки, щоб ви могли скласти міжнародний екзамен на знання іноземної: у Великобританії, Ірландії, Австралії, Новій Зеландії - IELTS, у Штатах - TOEFL, у Німеччині - DSH або TestDaF, а у Франції - DALF чи DELF і т.д. Підготуватися до цих тестів можна на мовних курсах у рідному місті або на підготовчому відділенні обраного ВНЗ за кордоном. Також слід враховувати, що система середньої освіти у багатьох державах відмінна від української. Діти у Німеччині, Австрії, Данії та інших країнах зазвичай ходять до школи на рік довше, ніж в Україні. Тому для вступу на 1 курс до тамтешніх ВНЗ українському абітурієнту слід провести 1 - 2 роки у вищій школі на батьківщині. За цієї умови він може продовжити навчання у зарубіжному університеті за бакалаврською програмою (3 - 4 роки) або за програмою обміну студентами (3 - 12 місяців).
Визначаємо гравців на полі бою
Наступний стратегічний хід - вирішити, до якої саме країни ви все ж таки поїдете. Насамперед, зверніть увагу на ті держави, які надають можливість іноземцям навчатися безкоштовно. Це Норвегія, східна Німеччина, Чехія, Франція, Іспанія тощо. Потім - відберіть кілька ВНЗ, де ви могли б отримати бажану професію. Експерти рекомендують не зациклюватися на закладах з всесвітньо відомим ім’ям. Можливо вам і вдасться з першого разу потрапити до Сорбонни чи Гарварду. Але, безперечно, більше шансів ви матимете у доступнішому уні-верситеті. До речі, майже всюди в Європі диплом про вищу освіту отримують як після закінчення уні-верситету, так і після закінчення коледжу. Різниця в тому, що коледж - це спеціалізований ВНЗ, завдання якого підготувати студентів до практичної роботи, а університет вважається великим науково-дослідним центром, до якого йдуть займатися наукою. У коледжі за короткий проміжок часу можна отримати більше навичок і набути більшого досвіду, ніж в багатьох університетах. Тож, зважте також і на це.
Є контакт!
Потім потрібно відправити електронного листа до відібраних ВНЗ з проханням допомогти вам розібратися в умовах вступу, а також вислати вам необхідні для цього аплікаційні форми та бланки документів. Адреси електронних скриньок ви знайдете на офіційних сайтах навчальних закладів. Імовірно, вас направлять до керівника чи консультанта відділу міжнародного співробітництва або відділу роботи з іноземними студентами, з яким ви зможете поговорити конкретніше. У спілкуванні з ним ви дізнаєтесь про те, які документи вам треба зібрати та кінцеві терміни їх подачі до ВНЗ. Отже, наступні кілька тижнів, а можливо і місяців, ви, у прямому значенні слова, зариєтесь у купі паперів та довідок, які належить перекласти іноземною мовою та завірити штампом апостиля у Міністерстві освіти та науки України. Апостилі засвідчують справжність документу і проставляються на шкільних атестатах, виписках з університету, дипломах тощо.
Через “посередників” або без
Коли пакет документів буде готовий, головне - наді-слати їх туди, куди треба. Адже у багатьох країнах існують спеціальні організації, які виступають посередниками між вищими навчальними закладами і абітурієнтами. Тому заяви і папери необхідно відправляти до них. В Німеччині цим займається Центральна служба розподілу навчальних місць - Zentralstelle fur die Vergabe von Studienplatzen (http://www2.zvs.de/), у Великобританії - Служба прийому до університетів і коледжів UCAS (http://www.ucas.ac.uk/),
у Норвегії - NUCAS (http://www.samordnaopptak.no/), а у США подібних установ немає, вступники контактують безпосередньо з приймальними комісіями. Як бачите, всюди своя специфіка.
Зазначу наостанок, що процедура вступу до вищого навчального закладу у кожній державі має свої особливості та ретельно прописані правила. Досить пропустити або недбало виконати хоча б одне - і цим все звести нанівець. Тому приготуйтеся до кропіткої і тривалої підготовчої роботи, яке забере у вас близько півроку-рік. Або... зверніться в освітнє агентство, де за певну плату майже все зроблять за вас. Коли все необхідне буде виконане, залишиться найважче - лише чекати.
Наступного разу ми поговоримо про те, як правильно оформити есе для вступу до ВНЗ за кордоном.
Підготувала Надія Бучнєва
Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта".
Только так Вы не пропустите ни одного материала.
Возможно, самого важного для Вас.
|
Главная 
