журнал "Сучасна освіта" №7-8 (2009 р.)

Борис Миколайович Сердюк - заступник декана факультету менеджменту та маркетингу НТУУ “КПІ” з заочної форми навчання та другої вищої освіти, як ніхто інший знає про всі тонкощі здобуття другого диплому та можливості реалізації випускника з таким надбанням. Він стояв у самих витоків започаткування цієї форми навчання в університеті. Про переваги людини, котра має ґрунтовні знання в декількох сферах, та особливості другої вищої освіти в їхньому ВНЗ він і розповів нашому журналу у відвертій розмові.

- Борисе Миколайовичу, як особисто Ви ставитеся до наявності двох дипломів про повну вищу освіту?

- У двох вищих освітах зацікавлений не тільки наш ВНЗ, а я думаю, що і вся країна. Колись Михайло Захарович Згуровський, ректор НТУУ    “КПІ”, казав: “У рамках дослідницького університету (яким є КПІ) головний акцент робиться не на первинну освіту, а на постійне доучування тих, хто вже працює”. І, мабуть, це найкращий зразок Болонського процесу. Для підтвердження цих слів скажу, що на базі нашого університету, буде створюватися новий інститут, котрий буде повністю відповідати тільки за здобуття другої освіти. Це конче необхідно, оскільки на разі цей тягар висить окремо на кожному факультеті. Загалом, для відкриття нам залишилося тільки оформити все юридично.

- На Вашу думку, чому сучасні студенти йдуть вчитися далі: це власне бажання чи нова модна тенденція?

- Розумієте, сучасні студенти хочуть вчитися, вони люди нової формації. Здається, що у них закладено це бажання - вчитися. Вони отримують потрібні їм знання не тільки у вузах, а й на спеціальних курсах, тренінгах, семінарах. Особливо таке бажання проявляється на старших курсах, коли студент починає вже собі малювати своє майбутню кар’єру. До того ж у цей час він ще не має певних фінансових обмежень, і поки батьки можуть собі це дозволити, студент використовує вдалий момент для інвестицій у своє майбутнє.

- Борисе Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, як відбувалося становлення другої вищої освіти у вашому університеті?

- Усе почалося завдяки Віктору Дмитровичу Нємцову - колишньому декану факультету менеджменту та маркетингу. Саме він був першим організатором викладання економічних дисциплін в нашому вузі. І ось у 1991-ому році з його ініціативи, за підтримки ректора Михайла Захаровича Згуровського було засновано наш факультет. Але минуло два-три роки, і гостро постала проблема другої економічної освіти для людей з першою технічною освітою. Щоб керувати підприємствами, новими проектами, було недостатньо тих знань, котрі давав курс “Організація і керівництво виробництвом”, в ньому занадто мало уваги приділялося законодавчим аспектам, бізнес-плануванню. До того ж, це були буремні 90-ті роки, стрімкий розвиток підприємництва в Україні. Саме тоді і набираються перші групи для отримання другої освіти на факультеті менеджменту. Пізніше така форма навчання виникла і на факультетах маркетингу, міжнародної економіки та економічної кібернетики.

- Чи можуть Ваші студенти отримувати одразу дві спеціальності?

- Звісно, ми надаємо їм таку можливість. Після третього року навчання на стаціонарі за першою спеціальністю, вони можуть обрати собі ще й другий напрям підготовки. Що ж виходить: закінчуючи вуз - студент має вже дві освіти. І якщо студенти-технарі хочуть мати другу вищу освіту економічну, то ті, в кого вона (економіка) перша осві-та, для другої обирають правознавство. А юрист-економіст - це не звичайний службовець, це вже фінансовий директор, керівник фінансової служби.

- Чи відрізняються дипломи стаціонарної та заочної форми навчання?

- Ні, абсолютно не відрізняються. Адже і там, і там викладають ті ж самі викладачі, ті ж самі дисципліни. Дипломи - ідентичні, під одну ліцензію та акредитацію.

- Багато бажаючих отримати другу вищу освіту?

- Так, таких достатня кількість. Кожного року ми формуємо повноцінні групи. Загалом, це більше тисячі чоловік. До того ж варто пам’ятати, що за Законом України “Про вищу освіту” друга вища освіта у нас платна... Наприклад, в КПІ фінансова система побудована так, що основна частка грошей, котрі надходять від оплати за навчання йде на викладання, підручники, посібники, і тільки 20-25% належить фонду нашого університету.

- КПІ має можливість відправляти своїх студентів на здобуття другої освіти за кордон?

- Ні, на жаль, не має. І це проблема не тільки нашого навчального закладу. Не вистачає юридичних основ, фінансування. Ось, наприклад, щоб наш студент поїхав вчитися за кордон, потрібно підписувати спеціальну угоду щодо оплати, а сума починається з 3000 євро. Це великі гроші. Можна зробити все на рівні бартеру. Але знову ж таки: потрібно викладати іноземною мовою, за аналогічними до іноземних програмами. Та тут головна проблема не в мовному бар’єрі. Важливо знати не лише мову, а й особливості державного управління, економічної ситуації, потрібно читати закордонні газети, белетристику, дивитися новини, а це багато часу та сил. Звісно, можна стати й прочитати з папірця лекцію, але без живих прикладів вона буде даремною.

- І на останок: тож як Ви вважаєте, майбутнє України за людьми з двома освітами?

- Так. Але ще додам, що майбутнє за тими, хто отримує потрібну йому освіту під потреби власного бізнесу та тенденції на ринку.