Знайомство
  Про організації AIESEC ми вже згадувалина сторінках попереднього номеру журнала “Сучасна освіта”  в контексті “не круглого” столу UNISTUDY. На цьому зібранні були представники трьох молодіжних організацій, але саме AIESEC привернув до себе увагу нашої редакції. Лілія Цанько (20 років), віце-президент зі зв’язків з громадськістю AIESEC в Києві, надала “Сучасній Освіті” декілька коментарів.
  “Ця організація відкрила для мене нові можливості. Я ніколи не працювала в PR, але це виявилось надзвичайно цікаво. Зараз мої життєві плани змінились - я хочу закінчити магістратуру за кордоном, а потім працювати в одній транснаціональній консалтинговій корпорації. Я мрію про відкриття власного консалтингового агентства. Завдяки AIESEC я вже напрацьовую мережу корисних у майбутньому контактів, подорожую, навчилася проводити презентації та реалізовувати різноманітні проекти. Я встигла побувати у Польші на міжнародній маркетинговій конференції, в літній школі в Словенії та на трьох конференціях в Україні. Завдяки AIESEC я отримала унікальний практичний досвід, якого дуже не вистачає в університетській освіті. Мені дозволили керувати великим проектом і ця висока відповідальність дуже дисциплінує”.

Стати аісекером
  Набір нових членів відбувається два рази на рік. Перший крок до вступу - заповнення інтернет-анкети, другий - проходження співбесіди, після якої усі нові члени їдуть на дводенну конференцію свого локального комітету.
Після локальної конференції відбувається ще один збір декількох локальних комітетів, так званий open up. В кінці цієї конференції кожен обирає напрям, в якому хоче розвиватись та проект, яким буде займатись протягом наступних шести місяців.

Мій власний досвід. Локальна конференція в Бучі
  Рішення вступити в організацію прийнято. Початковий відбір пройдено. Речі спаковано - я їду на локальну конференцію недалеко від Києва - до Бучі.
  Місцем зустрічі виявилась стандартна туристична база. 75 чоловік радісно займали свої місця в чотирьохмісних номерах.
  В актовому залі пройшла невеличка церемонія відкриття, після чого всі вийшли на вулицю, - знайомитись, граючи в різноманітні ігри. В кожній групі був один “старий” член організації, який пояснював правила гри. Таких людей зазвичай на англійський манер називали “фасилітаторами”.
  Як виявилось згодом, в AIESECу існує дуже багато ігор для тімбілдінгу. Це і “корабель, що йде на дно”, і “амеба”, і “знайди три розбіжності”, і “правда-неправда”. Найбільше мені сподобалась гра “коло”: всі стають в коло й беруть за руку будь-кого, але не сусіда. Створюється плутанина, яку треба розкрутити, не розмикаючи рук. Ще одна смішна річ - “біг довіри”. Усі вишукуються в дві колони й тримають протягнуті один до одного руки на висоті плечей. Перший з початку розганяється і пробігає повз колону, - кожен повинен опустити руки за долю секунди перед бігуном. Це - велика колективна відповідальність, бо одна невчасно опущена рука може призвести до травмування. Коли біжиш повз колону, відчуття неймовірно захоплюючі. Такі ігри заряджають позитивом, дають можливість познайомитись з кимось новим й відпочити між інформаці-йно переповненими сесіями.
  За два дні перебування в Бучі ми дізнались багато нового: історію організації, мету й її глобальні цілі, стажування за кордоном, проекти, які здійснюються в Україні та в Києві зокрема. Кожен доповідач намагався зробити свою сесію цікавою, використовуючи слайд-шоу та різноманітні відеокліпи, задаючи додаткові запитання для аудиторії та розбиваючи її на групи для виконання колективних завдань.
  Основна “фішка” організації - можливість поїхати за кордон й пройти практику в одній з іноземних компаній за власною спеці-альністю. Пріоритетними напрямами кожного локального комітету AIESEC є знаходження нових партнерів - компаній, що хотіли б взяти до себе іноземного стажера, підбір й підготовка власних стажерів, що їдуть за кордон. Всіх учасників конференції розділили на дві категорії, - ті, хто хочуть поїхати на стажування найближчим часом і ті, хто планують зробити це після літа 2009. Перша група була більше сфокусована на стажуваннях, друга - на проектах локального комітету.
Усі проекти можна поділити на три категорії:
  1. освітні програми - HRevolution (майстер класи від спеціалістів з підбору персоналу), PR-Peppers (майстер класи від спеціалістів зі зв’язків з громадкістю), Skills Matter (розвиток особистих навичок й здібностей);
  2. соціальна сфера - Світ без кордонів (World Without Borders) - Children Path’09 (робота з вихованцями дитбудинків) та Планета Лідерів (робота зі школярами);
  3. підприємнитцво - велика четвірка конференцій - Marketing Conference (маркетинг), FinCo’09 (фінанси), UniversITy (сфера високих технологій та програмування), LogisticsCo (логістика).
Організація таких масштабних проектів - дуже гарний досвід, який високо цінується роботодавцями. В рамках проекту можна займатися: CM - контент менеджментом - наповненням проекту, складанням робочого розкладу; ER - фінансуванням; PR - розробкою та проведенням рекламної кампанії; ICX - знаходженням партнерів та спонсорів; Logistics - знаходження приміщення і всього необхідного устаткування для проведення необхідних заходів; Marketing - розробкою концепції, слоганів та логотипів всього проекту. Роботи вистачить на всіх.
  Зазвичай, після успішного проходження етапу “несення відповідальності” (на посаді одного з виконавців проекту), наступним є етап лідерства, - можливість керувати власним проектом й підбору власної команди. Кар’єру аісекера можна продовжувати далі, - стати віце-президентом одного з напрямів у своєму локальному комітеті, обійняти посаду національного віце-президента, або навіть стати одним з міжнародних лідерів AIESEC. Найвища можлива посада - президент всієї організації. Хтось з аісекерів йде вгору по кар’єрним сходам в організації, хтось знаходить престижну та високооплачувану роботу чи засновує власний бізнес. Усі вони, досягнувши професійних вершин, йдуть у “відставку” - стають випускниками. Свого часу випускниками AIESEC були такі відомі люди, як Білл Клінтон, Маргарет Тетчер, Мік Джагер та колишній президент Польщі пан Кваснєвскій. Випускників шанують - їх завжди запрошують на конференції, деякі з них допомагають в проведенні проектів, головують на всіляких зборах.
  Пройшла конференція в Бучі - найяскравіша подія в моєму студентському житті. З тієї дружньої й радісної атмосфери дуже не хотілось виходити. Цій атмосфері сприяли декілька деталей: у кожного був “секретний друг”, якому протягом цих двох днів ти повинен був непомітно робити знаки уваги, смішні AIESEC-танці в перервах між сесіями, написання листів самому собі через рік з тими цілями, які б хотів досягнути протягом цього часу та, наостанок, “шматочки цукру” - маленькі клаптики білого паперу з декількома фразами, якими ти обмінюєшся з новими друзями. Ці “шматочки цукру” можна з’їсти, тобто прочитати, лише тоді, коли приїдеш додому. Відчуття після конференції таке, ніби побував у дитячому таборі. Але на відміну від тимчасових знайомих у таборі, поруч з тобою - твої майбутні колеги, з якими разом доведеться пройти ще багато шляху - конференцій, проектів, вечірок, далеких подорожей.

Олена Мукосій